У Києві українські вагітні волонтерки, цілодобово працюючи, просто з благодійних штабів їхали у пологовий, а потім – знову поверталися допомагати. Жінки допомагали готувати їжу, приймати гуманітарку з-за кордону з одягом та їжею. Про це йшлося в ефірі програми “Київ. Newsroom” на телеканалі “Київ”.
За словами однієї з волонтерок Саміри, до 24 лютого вони з чоловіком Олександром, який на день приїхав з фронту побачити сина, жили звичайним життям, працювали фітнес-тренерами, планували народження дитини та відпочинок десь на закордонних узбережжях. Проте одного дня все змінилося.
“Я прокинулася, мене розбудив мій чоловік. Перше це паніка, нерозуміння того що робити. Куди бігти, як реагувати. Ми залишились вдома. Але внутрішньо був страх”, – каже Саміра.
Вона розповіла, що за кілька днів Олександра призвали на фронт, а вагітну Саміру взяла під опіку їхня клієнтка з фітнес-центру. Вони разом жили у найближчому бомбосховищі. “Спочатку ми прийшли сюди, тому що є бомбосховище, а потім організувався хаб. І ми тут жили, і допомагали”, – пояснила Саміра.
З початку вона готувала їжу, приймала важкі пакунки з одягом, який приносили кияни та жертвували з-за кордону. “Це моральний обов’язок і просто сидіти склавши руки, бачивши все, що викладається в інтернеті та те, що мій чоловік пішов і якусь частину себе я присвячую, тому щоб допомагати нашій країні, нам, своїй сім’ї”, – каже Саміра.
Проте останні два тижні вагітності жінці було складно працювати у волонтерському центрі, але допомагати вона не перестала та у лікарню поїхала одразу зі штабу. Та окрім Саміри, у цьому центрі останні місяці своєї вагітності волонтерила і Катерина.
“Чоловік сказав не нервувати, це дуже небезпечно і він пішов до тероборони записався і я його побачила, коли вже народила дитину”, – каже Катерина. Через нерви вона народила дитину майже на місяць раніше запланованого терміну.
“Лікар сказав, що ранні можуть бути роди. Тому я записалася раніше, я приїхала до лікарні вдень сюди, вночі туди. Коли я приїхала звідси до лікарні, в мене вночі розпочалися пологи. О5 ранку я народила”, – згадує Катерина.
І каже, що пологи минули під звуки сирен та канонади, які долітали з околиць міста. Та попри усі випробування, жінка народила здорову дитину, а вранці на них чекала несподіванка – побачити доньку з бойового поста приїхав батько. “Він приїхав весь у касці, броні, навіть зброю не можна було відпускати”, – каже Катерина.
Зараз, народжені волонтерками Ангеліна та Олександр – улюбленці волонтерського штабу. Так, один з волонтерів Ілля за сумісництвом і вантажник, і вихователь малят. “Приємно. Перший раз, як перший клас. Діти війни”, – каже Ілля.
За його словами, після закінчення війни хлопець хоче і собі створити сім’ю, але зараз продовжує волонтерити. Загалом у цьому штабі за два місяці прийняли майже 500 тонн гуманітарки. Усю роботу організував Андрій до війни чоловік проєктував будинки у Центральній Африці.
“Коли почалася війна, вирішив зустрітись з другом, запитати що він про це думає. Як жити в у цьому всьому. Спілкуючись з ним вирішили, що чому б нам не допомогти людям, які на війні. З цього все почалося. На наступний день ми покликали двох моїх товаришів. Організували кістяк із нас чотирьох”, – розповів співзасновник БФ “Трушна справа” Андрій Потіко.
Чоловік налагодив доставку їжі з 32-ох столичних ресторанів у тодішні гарячі точки: Бучу та Ірпінь. Коли окупантів викинули з-під Києва, Андрій з однодумцями почали допомагати людям, які залишились без даху над головою у пошуках притулку. Наразі волонтери планують працювати і після війни. Зокрема, шукатимуть кошти для відбудови та відновлення знищеного окупантами житла, аби діти волонтерок Ангеліна та Олександр, подорослішавши уже не побачили слідів цієї війни.
Фото: скріншоти
