Про це повідомляє МЗС України.

У МЗС України заявили: «Такі односторонні кроки не сприяють досягненню взаєморозуміння й примирення, над якими тривалий час працюють наші країни, зокрема у форматі Спільної українсько-польської групи з питань історичного діалогу, що діє за участю міністерств культури та інститутів національної пам’яті обох держав. Україна послідовно виступає за наукове, неупереджене вивчення складних сторінок спільної історії. Ми переконані, що шлях до справжнього примирення лежить через діалог, взаємну повагу і спільну роботу істориків, а не через політичні односторонні оцінки. Закликаємо польську сторону утриматися від кроків, які можуть призвести до зростання напруження у двосторонніх відносинах та підірвати здобутки, досягнуті конструктивним діалогом і співпрацею між Україною і Польщею».

Водночас у відомстві наголосили, що попри політичний контекст ухвали польського Сейму, Україна продовжить пошуково-ексгумаційні роботи на своїй території та спільні заходи з польськими колегами.

«Вкотре нагадуємо, що не слід шукати полякам ворогів серед українців, а українцям — серед поляків. Ворог у нас спільний — Росія. Заради спільної сили, свободи та безпеки наших двох дружніх країн маємо спільно вирішувати проблемні питання, а не загострювати їх», — підкреслюють у МЗС.

Закон про встановлення такого дня пам’яті був ухвалений польським парламентом 4 червня. У документі зазначається, що «у 1939–1946 роках українські націоналісти зі Східних кресів Другої Польської Республіки та нинішніх Люблінського і Підкарпатського воєводств вчинили геноцид польського населення. Вони вбили понад сто тисяч поляків, переважно селян, знищили їхнє майно та спричинили вигнання сотень тисяч поляків зі східних прикордонних земель Другої Речі Посполитої». Апогеєм цього злочину названо липень 1943 року, а символічною датою геноциду — 11 липня 1943 року, коли загинули поляки у близько ста селах.

Нагадаємо, у травні 2025 року в селі Пужники на Тернопільщині провели спільні ексгумаційні роботи за участі українських та польських фахівців, під час яких виявили останки 42 людей. Цей захід вважали проривом у двосторонніх відносинах з огляду на складну тему Волинської трагедії — історичного конфлікту, який Польща трактує однобічно, не визнаючи, що насильство було з обох сторін.

Попри спроби примирення, питання Волинської трагедії й досі впливають на відносини Києва і Варшави. Зокрема, польська сторона заявляє, що Україна не зможе приєднатися до ЄС, якщо не вирішить історичні суперечності з Польщею.