Почнімо з героїв, які рятують нас від полум’я. З уст носіїв української найчастіше лунає слово «пожежний», але інколи можемо почути «пожежник». То як не заплутатися?

Усі таємниці значень розкривають тлумачні словники.

Як називати вогнеборців 

Пожежний – це той, що призначений для гасіння пожежі; стосується пожежі: пожежне авто, пожежний рукав, пожежна драбина, пожежна вежа, пожежний виклик, пожежне відділення.

Приклади: 

1.Важливо не перекривати доступ до пожежної драбини.

Пожежна драбина. Фото: Getty Images

2. До пожежного відділення надійшов виклик про загоряння внаслідок падіння уламків ракети.

КИЇВ24
Знайшли уламки ракети Х-101. Фото: ДСНС

3.  Пожежники загасили полум’я у лісах на Київщині.

КИЇВ24

Пожежник – це працівник пожежної команди. Тому правильно казати:

1.Команда пожежників оперативно приїхала на виклик.

Пожежники. Фото: Getty Images

2. Пожежник, ризикуючи власним життям, виніс дитину з полум’я.

Пожежник витягнув дитину. Фото: Getty Images

3. Багато пожежників із розпалом війни пішли на фронт.

Пожежник. Фото: Getty Images

Зауважмо: слово пожарний виходить за межі норм української мови, тому його не використовуємо.

Як називати поліціянтів 

Значно складніше з правильною назвою людини, яка береже спокій цивільного населення.

Знаходимо такі варіанти: поліцейський, поліціянт, поліцай, полісмен, коп. Однак чи всі вони доречні?

У сучасних словниках зафіксована лише форма поліцейський: і як іменник, який називає особу (поліцейський виписав штраф, поліцейський зафіксував злочин), і як прикметник, що характеризує предмет (поліцейський відділок, поліцейське авто).

 

Поліціянт. Фото: Національна поліція України

Важливо: лексему поліцейський на позначення людини за родом діяльності можна зустріти в усіх офіційних документах. Проте сучасні мовознавці радять відмовитися від нього взагалі, адже воно утворене за російським зразком: перед суфіксом -ськ- з’являється буквосполука -ей-, що не притаманна українській.

Порівняймо: библейский – біблійний, армейский – армійський.

Від іменників на -ія прикметники утворюються переважно за допомогою суфіксів -н- (коаліційний, студійний, революційний) або -ськ- (армійський).

Саме тому найбільш доречно іменник поліцейський змінити на поліцянт (поліціянт заступив на чергування, поліціянт отримав службове підвищення), а прикметник поліцейський — на поліційний (поліційне авто, поліційна форма).

Словники також дають тлумачення слова поліцай: у дореволюційній Росії та в деяких капіталістичних країнах – особа, що служить у поліції, нижчий чин поліції.

Приклади:

1.На гору виходить, крадучись, поліцай, оглядається, зазирає в кущі – у Степана Васильченка.

Поліцай. Фото: Getty Images

А також за часів Другої світової війни – особа, завербована з місцевого населення тимчасово окупованих фашистами районів на службу в поліції.

Приклад:

Довкола були…поліцаї. Вони могли кожну хвилину знищити Скибу – пише Семен Журахович.

У сучасній мові ця лексема має лише негативне забарвлення.

З полісменом варто бути дуже обережними, адже це не лише слово іншомовного походження, воно у своїй основі має посилання до особи чоловічої статі, тому жінку-поліціянтку ніколи не називаймо полісменкою, якщо вже хочемо утворити фемінітив з іншомовним коренем, то говорімо полісвумен.

Приклади: 

1. Після реформи професія полісмена стала більш шанованою в Україні.

Полісмени. Фото: Getty Images

2. Молода полісвумен перевіряє документи на в’їзді в місто.

Полісвумен. Фото: Getty Images

І нарешті коп. Навіть в англійській це слово належить до сленгу, тому й в українській йому місце лише в розмовному стилі.

Приклад: Копам вдалося наздогнати викрадача сумочок.

Отож запалюймо пожежі лише в серцях, щоб не довелося викликати пожежників і не порушуймо мовних законів, щоб не навідувалися поліціянти.

Автор: Ірина Коваленко.