Про це йдеться у статті оглядачки Ребеки Коффлер для The Telegraph.

Авторка зазначає, що Білий дім, розчарований безрезультатністю переговорів про припинення війни, нібито поставив президенту України Володимиру Зеленському ультиматум — підписати мирну угоду до Різдва. При цьому команда Дональда Трампа вважає, що непоступливість виходить від Києва та європейців.

У статті наголошується, що навіть якби Україна погодилась на запропонований план, Кремль все одно відмовився б. Коффлер пише, що президент США, схоже, помилково переконаний: Росія може піти на угоду саме через відчуття переваги. Втім, на думку авторки, саме це й робить підписання угоди для Путіна непотрібним.

Коффлер називає кілька причин, через які Кремль не погодиться на мир. По-перше, Росія має достатні людські ресурси та озброєння для ведення тривалої війни. У статті зазначається, що чисельність російських військовослужбовців сягає 1,32 млн і може зрости до 1,5 млн згідно з указом Путіна. Україна натомість перебуває в кадровій кризі, а середній вік українського військового, за повідомленнями, наближається до 45 років.

Другою перевагою Росії авторка називає її військово-промисловий потенціал: Москва здатна значно швидше виробляти боєприпаси, ніж країни Заходу, що дає Путіну можливість вести виснажливу війну, розраховуючи пережити Україну та її союзників.

По-друге, за оцінкою Коффлер, Путін не довіряє Дональду Трампу. За останній рік той неодноразово змінював позицію щодо війни, припиняючи та відновлюючи обмін розвідданими й військову допомогу Києву, а також дозволяючи Україні завдавати ударів по території Росії. Авторка припускає, що Кремль очікує повернення США до «традиційної лінії» — політики, спрямованої на демократизацію Росії, яку Москва сприймає як загрозу.

Третьою причиною небажання Путіна укладати мир називається оцінка боєготовності НАТО. Коффлер пише, що Кремль переконаний у небажанні та недостатніх можливостях Альянсу вступати у війну з великими втратами. Також згадується асиметрія у виробництві дронів: на думку авторки, можливості Росії випереджають оборонні спроможності НАТО у 50–60 разів. За її оцінками, одночасний запуск Москвою 800 дронів — ситуація, яка регулярно відбувається в Україні — може призвести до швидкого вичерпання європейських запасів оборонних ракет.

У статті зазначено, що Путін вважає можливим змусити Україну та Захід капітулювати, тому навряд чи підпише угоду, яка не відповідатиме його умовам. Водночас Коффлер припускає, що російський лідер може намагатися ввести Трампа в оману, формуючи у нього уявлення про непоступливість Києва та ЄС.

Саме з цим, на думку авторки, пов’язана показова схвальна реакція Кремля на 28-пунктний мирний план США та різка критика 19-пунктної пропозиції України та Європи.

Коффлер вважає, що стратегія Путіна полягає у затягуванні часу: він прагне продовжувати бойові дії, доки Україна не виснажиться або доки Захід не погодиться на російські умови врегулювання. Паралельно Кремль, як пише оглядачка, намагається здобути дипломатичні вигоди, демонструючи, що Росія залишається глобальним гравцем і здатна маніпулювати своїми опонентами.

Авторка також припускає: у Кремлі сподіваються розколоти відносини між США та Європою й водночас не допустити політичної компрометації Трампа, використовуючи його прагнення перемагати та небажання визнавати поразки.