72-річний Винничук зазначає, що йому «теж було б неприємно, якби мене спробувала погладити якась цьоця (тітка – ред)».
Мовляв, в його юності такі речі були звичайною справою: вчителі пригортали учениць, плескали їх по сідничках, щипали. Викладач фізики “міг підійти до учениці і гладити її по спині, по шиї, навіть під шиєю, при цьому щось напучуючи – весь клас сміявся, а дівчина червоніла”.
Винничук також згадує, що в ті часи було “звичайною справою переспати з п’яною, практично непритомною дівчиною”, і ніхто це не вважав зґвалтуванням. Якби дівчина написала заяву в міліцію, “з неї б лише посміялися”. Зараз навіть через десять-двадцять років після події можна заявити про ґвалтування і добитися покарання, навіть при відсутності доказів.
Він також згадує випадок, коли скасували лекцію відомого філософа через його традиційні цінності, назвавши його гомофобом. Винничук не зміг знайти гомофобні висловлювання філософа, але зазначає, що сповідувати традиційні цінності “тепер небезпечно, бо агресивна меншість завжди готова зацькувати більшість”.
Письменник підкреслює, що порівнює ці епохи не для того, щоб “показати, як колись було все просто і примітивно”, а щоб звернути увагу на те, що “раніше про це ніхто не замислювався, бо все було в порядку речей”.
Громадська діячка та ексдепутатка Ірина Подоляк звернула увагу на статтю, запитавши у Facebook, чи може успішний белетрист “мати гниле нутро, нуль емпатії і бути обмеженим розумово”. Її підтримали десятки підписників, а багато людей висловили здивування не стільки позицією Винничука, скільки рішенням газети «Збруч» опублікувати його статтю.
Кінорежисерка і письменниця Ірина Цілик назвала текст Винничука «вкрай огидним й аморальним» і висловила питання до газети «Збруч», яка надала місце для таких міркувань. Вона зазначила, що деякі колеги старшої генерації “перекреслюють все добре, що вони колись створили”, певними діями та висловлюваннями.
Керівниця «Гендер в деталях», гендерна експертка Тамара Злобіна анонсувала, що у 2025 році «Збруч» буде номіновано на антипремію «Сексист року». Вона зазначила, що це рідкісна реакція людей, які “застрягли в минулому і не можуть повірити, що жінкам не подобалися щипання, ляскання, обійми і погладжування, які були огидними, травматичними і неприємними”.
Книжкова блогерка Тетяна Гонченко порадила прочитати статтю лише, «якщо у вас дефіцит гидоти в організмі, потрібної для балансу». Блогер Олексій Рафалович (ТГ-канал «Перехресні стежки») вирішив видалити з каналу дописи про Юрія Винничука та його книжки, «бо це вже через край, це більше неможливо якось вивозити». Анастасія Мацуга (ТГ-канал «Шо б його такого почитати») у відповідь на колонку викинула роман Винничука «Аптекар» у смітник і поділилась з підписниками відповідним фото.
Раніше Юрій Винничук у тому ж “Збручі” написав колонку на тлі скандалу із ШІ-обкладинками книжок, які заміняють роботу реальних дизайнерів, де він пообіцяв, що наступні обкладинки готичних збірок оповідань, які він уопрядковує, також будуть створені через ШІ, бо у нього “не болить голова, немає місячних і йому не треба нагадувати про дедлайни”.
Нагадаємо, останній місяць в Україні пройшла хвиля сексуальних скандалів. У сексуальних домаганнях викладача Київського університету театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого і директора — художнього керівника Молодого театру Андрія Білоуса; викладачів цього ж вишу Юрія Висоцького і Володимира Галицького.
Також у домаганнях та приниженнях звинувати викладача Київського національного університету технологій і дизайну (КНУТД), зірки серіалу «СидОренки-СидорЕнки» Льва Сомова та ексдиректора Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської Юрія Марчака, а також ректора Київського національного університету культури і мистецтв, співака та продюсера Михайла Поплавського.
