Цього разу сюжет стрічки більше зосередиться на персонажах доктора Келсона, допитливого юнака Спайка, божевільного лідера сатанинського культу Джиммі Крістала та альфа-інфікованого Самсона.
Відповідно, до своїх ролей повернулися Рейф Файнс (“Список Шиндлера”, “Грозовий перевал”, “Англійський пацієнт”, “King’s Man: Початок”, “Меню”), Альфі Вільямс (серіал “Темні матерії”), Джек О’Коннелл (“Нескорений”, “Емі Вайнгауз: Back To Black”, “Грішники”, серіал “Північні води”) та боєць ММА Чхі Льюїс-Паррі (“Гладіатор ІІ”, “Крейвен-мисливець”). Крім того, наприкінці стрічки глядачам обіцяють гучне камео, яке підведе до наступного фільму франшизи.
Сценаристом фільму знову виступив Алекс Гарленд, а от режисуру Денні Бойл цього разу передав Нії ДаКості (“Кендімен”, “Марвели”) – сам творець франшизи зніматиме наступну частину.
Західні критики відзначають, що «28 років по тому: Храм кісток» став несподівано сміливим продовженням культової франшизи, яке поєднує жахи виживання з новими темами про людську жорстокість та релігійні фанатизми.
У Ghouls Magazine пишуть, що режисерка Нія ДаКоста «підняла красу та видовищність, які свого часу дав Денні Бойл, на новий рівень», зробивши фільм «темнішим, більш тривожним і водночас дивовижно гротескним». Критики відзначають, що сюжетна лінія з групою Джиммі Кристала перетворюється на сатанинський культ, що додає несподівано моторошного виміру.
Pajiba зазначає, що відгуки критиків і глядачів виявилися полярними: одні називають фільм «піднесеним і сміливим», інші — «фрагментарним і нерівномірним». Автори визнають, що стрічка не є класичним зомбі-горором, а радше «пластирем із різних історій», який все ж має свою емоційну силу.
У The Guardian рецензенти підкреслюють, що ДаКоста зробила акцент на психологічному вимірі виживання, показавши, як страх і фанатизм руйнують людські спільноти. IndieWire називає фільм «експериментальним і провокаційним», відзначаючи його як «ризикований, але необхідний крок» для розвитку франшизи.
Hollywood Reporter пише, що «Храм кісток» може стати новим етапом у жанрі постапокаліптичного кіно, адже він «зміщує фокус із монстрів на людей». Screen Rant відзначає, що фільм «балансує між хорором і соціальною сатирою», хоча іноді страждає від надмірної драматизації.
У Variety наголошують, що стрічка «зберігає атмосферу безнадії, але водночас відкриває нові горизонти для франшизи», а Collider додає, що «це не той фільм, який очікували фанати, але саме тому він працює — він дивує і провокує».
