Про це повідомляє Служба зовнішньої розвідки України.
За даними розвідки, Центральний банк РФ фактично визнав крах стандартів прозорості фінансового ринку. Починаючи з 2027 року, російські банки, страхові компанії та пенсійні фонди перейдуть на публікацію виключно знеособлених даних про свою структуру власності. Ця тенденція почалася ще у 2022 році як тимчасовий захист від санкцій, проте наразі ситуація стала критичною: із 352 кредитних організацій Росії інформацію про бенефіціарів розкривають лише три банки, що становить менше одного відсотка ринку.
Замість реальних звітів регулятор пропонує запровадити формальну систему відповідей «так/ні» щодо наявності проблемних власників, яку заповнюватиме сам Центробанк.
Паралельно з фінансовою закритістю відбувається стрімкий демонтаж антикорупційного контролю в державному секторі. Російська Держдума схвалила законопроєкти, які скасовують щорічне подання декларацій про доходи та майно для депутатів, сенаторів і держслужбовців.
Російська влада цинічно називає це «боротьбою з корупцією», хоча насправді це повністю усуває механізми громадського контролю над збагаченням чиновників. Такі кроки лише поглиблюють прірву між офіційною риторикою Кремля та реальним станом справ у державі.
На тлі інституційного розпаду російський бізнес опинився у пастці кризи неплатежів. У 2025 році обсяги боргів державних компаній перед підрядниками зросли у 2,7 раза — з 1,5 мільярда рублів у минулому році до понад 4 мільярдів рублів. Великі державні корпорації затримують оплату за виконані роботи на кілька місяців, фактично отримуючи безвідсоткові кредити коштом приватних підприємців. Як наслідок, третина представників малого та середнього бізнесу в Росії прогнозує своє закриття протягом найближчого півріччя.
Зубожіння населення підтверджується і статистикою фінансового сектора. У листопаді 2025 року частка відмов у споживчому кредитуванні сягнула рекордної позначки у 90%. Натомість надприбутки демонструють ломбарди, чистий прибуток яких за дев’ять місяців зріс на 54% порівняно з минулим роком.
Соціальна напруженість посилюється масовими витоками персональних даних, більшість яких припадає саме на державні органи, та відсутністю надій на отримання традиційних річних премій у більшості росіян.
Сукупність цих факторів свідчить про те, що російська економічна модель остаточно відходить від світових стандартів та переходить у стан ізольованого системного хаосу. Жорсткий ручний контроль з боку Кремля лише тимчасово маскує глибокий структурний розлад, який проявляється у падінні платоспроможності населення, деградації інституцій та критичному браку довіри всередині фінансової системи.
