Детальніше про це в етері Громадського радіо розповів керівник Центру вивчення окупації Петро Андрющенко.
За його словами, російські “вибори” — це імітація демократії: “Така гра в “демократію”. Вони ж себе позиціонують як зразок “демократичності”, просто відмінний від тої демократії, яка є в реально демократичних країнах. До кінця не зрозуміло, нащо їм це треба. Мені здається, це така данина якимось звичкам. Якщо згадувати, за радянських часів теж відбувалися “вибори” в різного роду ради. Зрозуміло, що ні вибору не було, ні голосування. Плюс-мінус те саме на території РФ”.
“Єдина відмінність, яку ми не дуже сильно враховуємо зазвичай, а дарма — це те, що це є результатом — отакі вибори, які проводять росіяни — це у тому числі вимір думок людей і керування загалом внутрішньополітичного курсу. Тому що там все ж є певні течії в самому Кремлі, вони представлені різного роду політичними партіями, не справжніми, але які демонструють різне співвідношення до певного напрямку розвитку, в першу чергу, самої РФ. Тобто все це не вибори по суті, а я би назвав — великі політичні дослідження російського поля виборців, які вони називають виборами і проводять за державний кошт”, — додав керівник Центру вивчення окупації.
Говорячи про безпековий аспект, Андрющенко зазначив, що ці “вибори” навряд чи можуть бути способом виявлення проукраїнських людей: “Це навряд. Вони шукають іншими способами. Усі наші люди проукраїнських поглядів розуміють необхідність формальної участі в цих процесах або їх підтримки саме як зону безпеки. Тому, я думаю, що проукраїнська спільнота в тому чи іншому вигляді прийде на ці “вибори”, щоб їх побачили на цих “виборчих дільницях”, щоб зменшити рівень небезпеки.
Якщо нас хтось чує з окупованих територій або хтось може передати — то варто це зробити. Це дійство ніяк не впливає насправді, це ж не участь у виборчих комісіях. Від того треба утримуватись безумовно, тому що це кримінальний злочин на території України. А просто прийти на цю виставу, взяти бюлетень, кинути його в урну — немає в тому, мені здається, ніяких проблем. Якщо це допоможе зберегти свободу життя і нормальне існування до деокупації, то чому ні”.
