Про це з посиланням на Spiegel пише ZN.ua

Нова американська адміністрація протягом останніх місяців здебільшого ігнорувала ЄС або — якщо взагалі згадувала про нього — лише в образливій формі. Однак у Вашингтоні, ймовірно, таки зрозуміли, що завершити будь-який конфлікт без участі ЄС неможливо. Чи то митна політика, яка в основному лежить на Єврокомісії, чи то війна в Україні, оскільки ефективні економічні санкції також можуть бути впроваджені лише за участю ЄС.

Євросоюз хоче серйозно підійти до 18-го пакету санкцій проти рф, який наразі планується. Тоді він може закрутити два гвинтики, які, ймовірно, будуть особливо болючими для Кремля, оскільки вони усунуть фінансову основу російської агресивної війни: енергетичні ресурси та фінансовий ринок.

У випадку з нафтою говорять про зниження верхньої межі ціни з 60 доларів за барель до 50 доларів. Також обговорюються санкції проти банків у третіх країнах, які продовжують вести бізнес з Росією і таким чином підтримують роботу воєнної машини Кремля. Це стосується, наприклад, банків у Китаї, які розширили свої ділові відносини з РФ з початку війни.

Санкції вимагатимуть одностайності в ЄС, що є щонайменше ризиком. Хоча угорський уряд поки що не виступає проти подальших санкцій, сам Будапешт серйозно постраждає, коли йдеться про сировину.

Тут Брюссель також сподівається на Трампа. Угорський уряд розглядає Трампа як союзника, і Віктор Орбан, ймовірно, не піде проти нього. У разі необхідності, існують також способи ухвалити торговельні обмеження без одностайності. Однак це, ймовірно, вимагатиме певних юридичних викрутасів.

Ніхто в Брюсселі не хоче спекулювати на темі, коли буде завершено роботу над 18-м пакетом. Це також багато в чому залежатиме від волі США, кажуть джерела видання.

“Чим складніші пакети, тим більше часу потрібно. Однак, зрештою, це також залежить від політичної волі. Якщо це потрібно зробити швидко, це можна зробити швидко. Юридичні маневри вже відпрацьовуються”, — сказав один із європейських дипломатів.

Далі багато залежить від США. У Брюсселі сьогодні є певна надія, що Трамп і європейці все ж таки повільно рухаються в одному напрямку, підсумовують журналісти.