Про це пише NZZ.
Проєкт, який оцінюється у $700 мільйонів, вже отримав підтримку інвесторів, а переговори щодо землі в секретному місці вже активно ведуться. Келін, відомий як “Король паспортів” завдяки своїй компанії Henley & Partners, що спеціалізується на отриманні громадянства та дозволів на проживання, планує створити унікальну модель для інтеграції біженців у нову економічну систему, де вони зможуть працювати легально, володіти майном і сплачувати податки.
Місто, що розташовуватиметься поза межами ЄС, отримало позитивну оцінку на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, хоча деякі країни, зокрема Єгипет і Туреччина, висловили застереження. Перші кроки до реалізації проекту передбачають завершення переговорів з урядами країн, де вже ведеться співпраця.
Другим фактором, що сприяє реалізації проєкту, є різке загострення міграційної кризи, зокрема в Європі. За десятиліття кількість переміщених осіб у світі подвоїлася і перевищила 100 мільйонів. Це призводить до зростання громадського невдоволення, що дає змогу антиімміграційним партіям здобувати популярність по всьому світу.
Але як вирішити тупикову ситуацію в міграційній політиці? Раптом пропозиція Келіна почала набирати популярність — навіть під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Він з пристрастю говорив про хід проєкту. Місце для майбутнього міста залишається секретом, однак переговори, за його словами, вже на фінальному етапі.
Егіпетський мільярдер Саміх Саіріс, який напрацював своє багатство, розвиваючи курортні міста, звернув увагу на ключову проблему — зв’язок.
«Найважливіший фактор — це глобальний доступ», — сказав він. «Одна година їзди до найближчого аеропорту — це межа, більше — інвестори не поїдуть». Келін визнав, що найближчий міжнародний аеропорт знаходиться в двох годинах їзди, але планується розширення військового аеродрому поблизу.
Саіріс вважає концепцію автономного міста для біженців цікавою.
«Уряди витрачають мільярди на міграційну політику, але велика частина цих грошей витрачається неефективно. Модель Келіна може запропонувати спосіб більш продуктивно використовувати навички та трудову етику біженців».
Келін вважає, що його місто — це не лише гуманітарна ініціатива, а й бізнес-модель.
«Зараз ми ставимося до біженців як до благодійних випадків, не надаючи їм реальних перспектив. Як результат, багато хто потрапляє в неформальну економіку або, гірше, до злочинності».
Його план — забезпечити можливість працювати легально, володіти майном та платити податки. Для цього потрібно залучити інвесторів і чітко визначити кордони міста.
«Це дозволить нам контролювати рух людей», Податковою службоюпояснює Келін.
Він також зазначає, що частина його ідеї натхнена імміграційною моделлю Канади, де обираються кваліфіковані біженці для переселення.
«Ідея в тому, щоб іммігранти могли самі створювати своє життя завдяки власним зусиллям», — каже він.
Келін добре розуміє, що його підхід суперечить чинним політикам, але цифри, на його думку, переконливі: середній час перебування біженця в таборі — 17 років. Навіть в ЄС переповнені притулки змушують уряди передавати процес оброблення заявок на притулок.
