Спалахуємо блиском знань. Збагатимо свій словниковий запас безпомилковими назвами коштовного каміння. Бо не все те золото, що блищить, і не все те істина, що говоримо.

Перш за все, носії української мови мають відкинути лексему “дорогоцінності”, коли йдеться про каміння, речі високої вартості. Це ніщо інше як калька з російської, покруч, породжений московитським іменником “драгоценності”. Безпомилково скажемо “коштовності”.

Приклад: Мій світ не схований в бездонні катакомби, Але коштовності безцінні в ньому є, – поетично філософствує Платон Воронько.

КИЇВ24
Кришталь. Фото: Getty Images

Правильну загальну назву з’ясували, тепер переходимо до різновидів коштовностей.

Існує вічна плутанина між словами Алмаз, Діамант та Брильянт. В українській мові маємо чітке розрізнення. Природний мінерал, який видобувають з-під землі, називаємо алмазом. І це зовсім не росіянізм. В українській мові це слово запозичене з тюркських мов. А от оброблений камінь, придатний для використання в ювелірній справі з певним ступенем блиску, чистоти, геометричної пропорційності й кольору варто називати діамантом. Тут простежуємо впливи грецької й латини. Форма “брильянт” є хибною, про неї забуваємо.

Приклад: Алмазом добрим, дорогим Сіяють очі молодії, — віднаходимо в Тараса Шевченка.
2. Се ж голод серця гнав тебе за тим, у кого в очах діаманти ясні, .. а кучері були, мов грона рясні, – вимальовує портрет коханого Леся Українка.

Діамант. Фото: Getty Images

Ще одна поширена помилка — називати коштовний прозорий камінь яскраво-зеленого забарвлення ізумрудом. Українською правильно смарагд. Слово примандрувало з грецької через церковнослов’янську, а потім закріпилося в давньоруській.

Приклад:  Трава була соковита, зелена, як смарагд, — вимальовує картину словом Зінаїда Тулуб.

Смарагд. Фото: Getty Images

Маємо на увазі скам’янілу викопну смолу хвойних дерев жовтого кольору, яку використовують найчастіше для виготовлення прикрас, про назву янтар забуваємо. Обізнаний українець скаже бурштин. Найімовірніше, лексема прийшла з німецької мови через польське посередництво. Проглядаємо дієслово brennen – «горіти, полум’яніти» та іменник Stein – камінь.
Приклад: Підводна красуня косу має чистого золота, очі найкращі агати, тіло барви бурштину, — помічаємо в Уласа Самчука.

Бурштин. Фото: Getty Images

Зерна кулястої або неправильної форми, що утворюються в черепашках деяких морських і прісноводних молюсків та які використовують як коштовну прикрасу, називаємо перлами, а не жемчугом. Цей іменник ми перейняли у французів.
Приклад: Йде весна Запашна, Квітами-перлами Закосичена, — пише Павло Тичина.

КИЇВ24
Коштовності. Фото: Getty Images

Гірський хрусталь ні, говоримо гірський кришталь. Українська запозичила слово з польської, яке свого часу туди потрапило з латини та грецької.
Приклад: Не перетре піском своїм пустеля Моєї мови голубий кришталь, — життєствердно заримовує слова Дмитро Павличко.

Кришталь. Фото: Getty Images

І нарешті бірюза. Більшість носіїв солов’їної вважають, що така назва непрозорого напівкоштовного каміння блакитного або блакитнувато-зеленого кольору є ненормативною та запозиченою з російської. Проте це міф. Іменник ми перейняли з турецької або половецької мови.
Приклад: Сяє хмара білокрила, Квітне неба бірюза, – так ніжно віршує Андрій Малишко.

Бірюза. Фото: Getty Images

Наостанок, зауважмо: коли творимо прикметники від назв коштовного каміння, теж маємо уникати росіянізмів. Правильно казати діамантова обручка, а не брильянтова; смарагдове кольє, а не ізумрудне; бурштиновий браслет, а не янтарний; перламутровий ґудзик, а не жемчужний; кришталева туфелька, а не хрустальна.

Автор: Ірина Коваленко