Про це пише Financial Times.
Приклад Гондурасу: Проспера
Одним із найвідоміших прикладів є Проспера — спеціальний анклав у Гондурасі, який функціонує за власними законами та пропонує наднизькі податки. У проект інвестували мільйони доларів такі відомі фігури технологічної індустрії, як Пітер Тіль (Palantir Technologies) та Марк Андріссен (співавтор першого популярного браузера — NCSA Mosaic, співзасновник корпорації Netscape Communications, співзасновник та генеральний партнер венчурного фонду Andreessen Horowitz, співзасновник компанії Opsware та платформи Ning). Проспера позиціонується як «економічна зона майбутнього», де бізнес може розвиватися без традиційних державних обмежень, а інновації — отримувати необмежений простір для реалізації.
Плани в Африці та Карибському басейні
Подібні «мережеві держави» плануються й у країнах Африки та Карибського басейну. Їхня модель передбачає, що уряди надають приватним інвесторам великі земельні ділянки в обмін на прямі інвестиції. Це дозволяє створювати нові міста з власними правилами, які фактично функціонують як окремі державні утворення.
Критика та побоювання
Попри амбіційність ідей, критики вбачають у них небезпечні тенденції. Колишній міністр уряду Еквадору у коментарі для Financial Times зазначив: «Якщо ви слабка держава і передаєте великі ділянки землі приватній державі, у цьому є справді антиутопічний… феодальний аспект».
Експерти попереджають, що такі проекти можуть призвести до появи «приватних феодальних утворень», де права громадян будуть залежати від корпоративних інтересів, а не від демократичних інститутів.
Прихильники концепції наголошують, що нові комерційні міста здатні стати лабораторіями для економічних і технологічних експериментів. Вони можуть залучати інвестиції, створювати робочі місця та сприяти розвитку інноваційних галузей. Для країн із слабкою економікою це шанс отримати фінансові ресурси та інфраструктуру, які держава самостійно не може забезпечити.
