Про це пише Foreign affairs.

«Повоєнний глобальний порядок не просто застарів, — заявив держсекретар Марко Рубіо на слуханнях щодо свого затвердження в Сенаті. — Зараз це зброя, яку використовують проти нас».

Foreign affairs вбачає у заявах Трампа щодо підтримки США України та Тайваню, його прагненні запровадити тарифи та його погрозах повернути Панамський канал, поглинути Канаду та придбати Гренландію повернення до силової політики ХІХ століття та сфер інтересів, навіть якщо він не формулює свою зовнішню політику в цих термінах. У ту епоху великі держави того часу прагнули розділити світ на регіони, у кожному з яких вони домінували би, незалежно від бажань тих, хто там жив.

“Трамп бачить мало значущих інтересів США за межами Західної півкулі, вважає союзи тягарем для американської скарбниці та вірить, що Сполучені Штати повинні домінувати у своєму регіоні. Його світогляд є Фукідідовим — таким, в якому «сильні роблять те, що можуть, а слабкі страждають від того, що повинні»”, – пише видання.

Мета Трампа збільшити вплив Вашингтона в Західній півкулі справді має деяку стратегічну логіку. Панамський канал є життєво важливим морським шляхом для американської торгівлі. Приблизно 40 відсотків усього контейнерного вантажопотоку США проходять через цей водний шлях, і майже три чверті всіх контейнерів, що проходять через канал, походять з США або спрямовані до цієї країни. Безпека США буде під загрозою, якщо інша велика держава контролюватиме канал. Стратегічне значення Гренландії, тим часом, зросло разом із зміною клімату. Танення арктичного льодовикового щита скоро створить новий північний морський шлях, що принесе додаткові військові вразливості для північної частини Північної Америки. Гренландія також має великі запаси критичних мінералів, необхідних США для технологій чистої енергії.

«А зробивши Канаду 51-м штатом, можна було б усунути торгові бар’єри між двома країнами, теоретично зменшивши економічні неефективності та потенційно збагативши людей з обох боків кордону», – пише Foreign affairs.

Однак президент Панами Хосе Рауль Моліно успішно провів передвиборчу кампанію, обіцяючи побудувати тісніші зв’язки з США. Як автономна територія Данії, Гренландія знаходиться під захистом статті 5 НАТО, що означає, що вона потрапляє під безпекову парасольку НАТО. Острів є місцем розташування найбільш північної військової бази США — космічної бази Пітуффік, колишньої авіабази Туле. Гренландці виявили бажання залучати американські інвестиції, а не китайські, в свою економіку.

Угода між США, Мексикою та Канадою, яку Трамп уклав під час свого першого терміну, вже заохотила економічну інтеграцію між США та Канадою. Перегляд угоди в 2026 році надає можливість для поглиблення цієї співпраці. Проте такі дипломатичні інструменти — створення альянсів, забезпечення колективної безпеки та укладання торгових угод — є рисами світового порядку, від якого, як пише Foreign affairs, Трамп зараз відмовився.

«Очевидно, що Трамп хоче наслідувати інший підхід. Він вважає Путіна та Сі рівними собі, а не лідерів-союзників, такими як японський Шігеру Ісіба, французький Еммануель Макрон чи британський Кір Стармер. Трамп регулярно критикує цих союзників за те, що вони користуються великодушністю США, але він називає Путіна «розумним», «сильним» і «генієм» за вторгнення в Україну, а Сі — «винятково талановитим» у контролюванні китайських громадян «залізною рукою». У своїй похвалі цих автократів Трамп виявляє своє захоплення лідерами, які володіють владою без обмежень — навіть тими, хто активно ворожий до інтересів США», – пише видання.

Більше того, вважають автори публікації, Трамп здається готовим поступитися сферами впливу Китаю та Росії, якщо вони зроблять це взаємно.

“Він звинувачує президента України Володимира Зеленського, а не Путіна, в тому, що сталася війна в Україні, і підтримує ідею вирішення конфлікту угодою, яка передбачає передачу українських територій Росії та заборону вступу України до НАТО», – йдеться у статті.

Але повернення США до політики силових відносин ХІХ століття, ймовірно, не дасть того багатства, яке Трамп обіцяв. До цього часу мережа альянсів Вашингтона забезпечувала США надзвичайний вплив у Європі та Азії, накладаючи обмеження на Москву та Пекін у масштабах, яких жодна з цих держав не здатна відтворити. Втрата цієї переваги коштуватиме дорого: не тільки колишні союзники США більше не будуть слідувати лінії Вашингтона, але й багато з них можуть бути змушені шукати безпеки, зближаючись із Росією та Китаєм.

США можуть зіткнутися з подібними невдачами й на торговому фронті. Готовність Трампа накладати тарифи на країни, які йому не підкоряються, тільки заохотить іноземних лідерів шукати інші можливості для торгівлі і закриє американських виробників на глобальних ринках.

Політична система США також ставить Трампа в невигідне становище. Як Китай, так і Росія здійснюють майже повний контроль над своїми населеннями, використовуючи страх, нагляд і репресії, щоб тримати громадян у покорі.

Наскільки б сильно Трамп не намагався, він не може здійснювати таку владу над американським народом. Насправді будь-які спроби зробити це призведуть до зворотного ефекту. Американське суспільство також вразливе до іноземних впливових кампаній через соціальні мережі та інші медіа-канали, чого не можна сказати про більш контрольовані китайське та російське суспільства.

Але, пише Foreign affairs, Трамп не збирається брати на себе стару роль США як світового лідера.

“Щоб заробити повагу Трампа, союзники США повинні продемонструвати силу. Чи мають вони на це здатність — це відкрите питання. Перш за все, вони повинні зрозуміти, що ера Пакс Американа закінчилася, і ера політики сили повернулася. Єдине, що Трамп розуміє, — це сила, і якщо союзники США об’єднаються, вони зможуть протистояти йому зі своєю власною силою. Якщо їм вдасться мобілізувати свої ресурси колективно, вони можуть також ослабити деякі з найбільш шкідливих зовнішньополітичних імпульсів Трампа. Це, своєю чергою, може створити можливість для формування нового світового порядку, який відповідатиме стандартам Пакс Американа за миром і процвітанням. Але якщо вони не зможуть цього досягти, на них чекає більш темна ера неконтрольованої політики сили — ера, що буде менш процвітаючою та більш небезпечною для всіх”, – йдеться у статті.

Довідка:

Пакс Американа (лат. Pax Americana) — це період у світовій історії, коли Сполучені Штати Америки мали домінуючий політичний, економічний та військовий вплив на глобальну ситуацію, забезпечуючи відносний мир і стабільність на міжнародній арені. Термін є аналогом до Pax Romana, періоду миру та стабільності, який існував в Римській імперії.

Пакс Американа найчастіше асоціюють з післявоєнним періодом, особливо після Другої світової війни, коли США стали глобальним лідером і активно сприяли створенню міжнародних інститутів, таких як ООН, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі та НАТО. Під час цього періоду США забезпечували стабільність у багатьох регіонах світу, зокрема через свою військову присутність, економічну допомогу та дипломатичний вплив.

Ідея Пакс Американа втілювалася в тому, щоб сприяти миру та економічному розвитку через співпрацю, а не через військові конфлікти, хоча США неодноразово використовували свою військову силу для підтримки інтересів на міжнародній арені.