Про це повідомили організатори комеморативного проєкту.
За даними істориків, родина походила із села Красне на Вінниччині та згодом переїхала до Києва. Натан Горнштейн працював на млині, його дружина Бузя була домогосподаркою, а донька Белла та племінниця Ріва навчалися у київських вишах. У вересні 1941 року всі четверо загинули під час нацистських розстрілів. Будинок, де мешкала родина, не зберігся через перебудову вулиці.
Одним із головних принципів є встановлення окремого Каменя для кожної людини, яка була переслідувана нацистською владою. Не буває родинних чи подружніх каменів. Один камінь — одне життя.
«Щоб встановити камінь людині, ми мусимо знати її ім’я, прізвище і місце, де вона жила або працювала, вчилась. А не лише місце її загибелі. Тому що місце і обставини загибелі людини — це не єдиний факт, який її визначає. Дуже бажано знати хоча б рік народження людини. Тоді ми можемо уявити трохи більше її життя: вона була молода, чи вже похилого віку, чи вона була в розквіті сил, чи ще дитиною. До того ж, це показує, наскільки не важливим для окупаційної влади був вік людини — для них всі були однаково небезпечні елементи» — каже Надія Уфімцева, історикиня, консультантка київської частини проєкту Камені спотикання.
Ініціатором встановлення меморіальних знаків виступило Посольство Німеччини в Києві. Проєкт реалізував Український центр вивчення історії Голокосту у співпраці з Київською міською державною адміністрацією.
«Камені спотикання» (Stolpersteine) — міжнародний ініціативний проєкт із вшанування пам’яті жертв нацизму. За правилами руху, для кожної репресованої чи вбитої людини встановлюють окремий куб із латунною табличкою біля останнього добровільного місця її проживання або роботи.
Читайте також: Бабин Яр: Київ вшановує пам’ять жертв однієї з найстрашніших трагедій міста
