Netflix, оголошуючи прем’єру на 5 березня, описує серіал як «провокаційне дослідження одержимості», де “межа між бажанням і руйнуванням поступово стирається”.
Ситуація стає ще напруженішою, коли на кампусі з’являється молодий і вже відомий письменник на ім’я Владімір – росіянин у другому поколінні. Він одружений, але це не заважає героїні захопитися ним дедалі сильніше. Пристрасть, що зароджується, стрімко виходить з-під контролю, перетворюючись на небезпечний фактор, здатний підірвати і без того нестабільну реальність, в якій “поступово народжується небезпечна суміш цікавості, бажання та залежності”.
Творці обіцяють глядачам напружену атмосферу, де межі моралі розмиваються, а головна героїня “готова поставити на кін усе заради втілення своїх найпотаємніших і найбільш скандальних фантазій”.
Основа сюжету — роман американської письменниці Джулії Мей Джонас «Владімір» (англ. Vladimir), який вийшов перед повномасштабним вторгенням Росії в Україну – у лютому 2022 року і став дебютом Джулії. Авторка твору пояснила, що головного героя назвала «на честь Набокова», підкреслюючи культурні та інтелектуальні відсилки у своїй роботі.
Вибір імені головного героя на честь автора роману про педофілію “Лоліта”, мовляв, додає “додаткового символізму”. Це відсилає до “традиції літературних експериментів та складних психологічних портретів”, які були характерні для творчості російського класика, спробою осмислити спадщину представника “великої російської літератури” у сучасному контексті. Для Джонас Набоков є символом письменника, що вміє поєднувати інтелектуальну глибину з естетичною провокацією. Як саме педофілія в романі Набокова пов’язана із банальним “аge-gap-романом” (буквально – “кохання з віковим розривом”), авторка не пояснює.
Натомість екранізацію однойменного бестселера вже називають однієї з найочікуваніших новинок року.
Головні ролі грають британські та американські актори. Жіночу – акторка Рейчел Вайс, яка не лише втілила образ центральної героїні, а й взяла на себе обов’язки виконавчого продюсера. Компанію їй склали Лео Вудолл (Владімір), зірка другого сезону “Білого лотоса”, та ветеран телеекранів Джон Слеттері, відомий за серіалом “Божевільні”. За словами критиків, актори створили «електричну» напругу на екрані. До акторського ансамблю також приєдналися Джессіка Хенвік, Еллен Робертсон, Метт Уолш та інші.
Виробництвом займалась студія 20th Television у партнерстві з компаніями Merman та Small Dog Picture Company. Серед продюсерів значиться Шерон Хорган, а творцем і сценаристом адаптації виступила сама авторка – Джулія Мей Джонс. Режисерський тандем Шарі Спрінгер Берман та Роберт Пульчіні задали тон серіалу, знявши перші два епізоди. Надалі естафету перехопили жінки – Франческа Грегоріні, яка працювала над 3, 6 та 7 серіями, а за 4 та 5 епізоди відповідала Жозефіна Борнебуш.
Разом із анонсом дати стрімінг презентував перші кадри та тизерні зображення, які “підтверджують естетику інтелектуального та водночас відвертого трилера”. Так, на головному постері серіалу жіноча рука провокативно гортає книгу, розташування пальців при цьому має сексуальний підтекст і дуже близьке до поняття “шокер” – жест, що, залежно від ситуації, використовується як вказівка на перевагу над кимось або над чимось. Англійською він називається “two in the pink, one in the stink” і відомий в усьому світі як жестове відображення подвійного проникнення у сексі. Для непідготовних західних глядачок, які асоціюють ім’я Vladimir з Путіним, це може викликати куди більш приземлені аналогії…
Реакція в Україні
Анонс серіалу викликав гостру реакцію серед українських користувачів соцмереж. У коментарях зазначають, що Netflix вкотре звертається до образу «загадкової російської душі», нормалізує згадку про росіян та створює романтизований образ у час, коли Росія веде війну проти України. Критики наголошують, що подібний культурний продукт виглядає як «відбілювання» російської ідентичності та намагання зробити її привабливою для глобальної аудиторії. Також намагаються по серіалу зрозуміти позицію самої платформи, яка, як відомо, вийшла з Росії на тлі санкцій та до минулого року не дублювала свій контент російською.
Також у мережі обговорюють, чому ця книга продається в Україні на онлайн-сервісі “Якабу”.
Скандал навколо «Vladimir» вкладається у ширшу дискусію про те, як великі стрімінгові платформи працюють із темами, пов’язаними з Росією.
Так, лиш за останні місяці з’явилось декілька доволі помітних культурних згадок про росіян в американських серіалах, що формують поп-культуру. Канадський серіал «Запекле суперництво» (Heated Rivalry), який вийшов на НВО, розповідає про кохання між двома хокеїстами, один з яких росіянин Ілля Розанов. Половину серіалу він говорить російською, згадує про Олімпійські ігри 2014-го у Сочі, але замовчує анексію Криму. Американський серіал «Поні» (Ponies) платформи Peacock, події якого розгортаються в Москві 1977-го. Головна героїня — працівниця американського посольства, яка, як дитина російських мігрантів, говорить російською і вербує представників “братніх народів” – білоруса та українця, які “дружньо живуть” в Москві як “один народ”.
Українські оглядачі підкреслюють, що подібні серіали можуть мати небезпечний культурний ефект, адже створюють позитивні асоціації з російським походженням персонажів, ігноруючи політичний та воєнний контекст. Це приклад того, як глобальні платформи можуть нехтувати політичними реаліями, створюючи продукти, що викликають неоднозначну реакцію. Очікується, що після виходу серіалу дискусія лише посилиться, адже питання культурної відповідальності та репрезентації залишаються надзвичайно актуальними.
