Після першого туру конкурсу Шевченківської премії претенденти на головну культурну нагороду країни, які вибули з гри, розкритикували рішення комітету.
“Мене, як і інших серйозних літераторів, навіть не допустили до другого туру”, — обурилася письменниця Наталя Дзюбенко-Мейс. “Макарову конче потрібно було уже в першому турі зачистити конкурентне поле під свого висуванця!” – заявив поет та прозаїк Михайло Пасічник.
Далі “літературною частиною” українського Фейсбуку прокотилася хвиля роздратування.
“Срачі навколо цьогорічних номінантів на Шевченківку показують одну важливу річ – неможливо бути номінованим і зберегти лице”, — підсумував письменник, перекладач та блогер Остап Українець. “Неможлива жодна серйозна Шевченківська премія, бо в нашій країні немає інституту критики”, — вступила в обговорення скандалу письменниця та літературознавиця Роксана Харчук. Детальне обговорення скандалу можна прочитати – за посиланням.
В інтерв’ю виданню суспільне Культура Юрій Макаров прокоментував скандал навколо першого туру Шевченківської премії.
Він зауважив, що був готовий до скандалу. Адже комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка в кількості вісімнадцяти митців, критиків і журналістів упродовж останніх двох років зосередив на собі ненависть значної частини творчих еліт країни.
“Я все життя працюю над удосконаленням свого почуття гумору, тож такі викиди сприймаю радше як антропологічний матеріал: ми ж бо розуміємо, що йдеться про наругу над амбіціями значної кількості поважних митців, які себе відчувають єдиними гідними носіями водночас фаховості та українськості. Їм важко пояснити, що їхні заслуги подекуди в далекому минулому, а подекуди в принципі не дотягують до рівня найвищої національної нагороди, даруйте, не останньої у світі країни за рівнем мистецьких досягнень”, – зауважив голова Шевченківського комітету.
Він зазначив, що українська культура є новаторською, бунтівною, передовою, авангардною. . І найбільшим новатором у ній був той, чиє ім’я носить премія. Тому для переможця премії важливо бути бунтівником.
“Часто доводиться чути з дуже й дуже авторитетних вуст, що Шевченківська премія як державна нагорода себе пережила, вона, мовляв, є прямою наступницею недоброї пам’яті Сталінської премії, й настав час її скасувати разом із почесними званнями “заслужених” і “народних”, – зауважив Брій Макаров.
І додав, що може звання і потрібно скасувати, але премію – ні. Адже вона не лише підтримує, их, хто цього потребує, а й за нестачі уже згаданої літературно-мистецької критики розставляє орієнтири як для творців, так і для посполитих споживачів, стимулює розвиток і сприяє розквіту нових талантів.
Нагадаємо, 26 листопада відбувся перший тур конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка у 2022 році, на якому члени комісії визначили номінантів, які перейшли до другого туру — список номінантів.
Конкурс премії складається з трьох турів, на кожному етапі списки номінантів скорочуються. У третьому турі визначаються переможці, яких оголошують 9 березня. Премія має сім номінацій: література, музичне мистецтво, театральне мистецтво, кіномистецтво, візуальне мистецтво, публіцистика та журналістика, літературознавство та мистецтвознавство.
До слова, Шевченківська премія — найвища в Україні творча відзнака за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Премію вручають із 1961 року до Дня народження Тараса Шевченка (9 березня). У 2019—2020 році премію “перезавантажили”: оновився склад комітету, критерії відбору лауреатів, змінився дизайн нагороди.
Крім того, Шевченківська премія отримала нагороду світової дизайн-премії Red Dot Award. Це перша премія за бренд, отримана Україною. І це перша в світі культурна інституція, що отримала нагороду за бренд.
Фото: Фейсбук
