Про це пише Forbes із посиланням на дані, отримані від Ради економічної безпеки України (ESCU).

Так, Узбецький завод Farg’onaazot, що належить сингапурській корпорації Indorama, став ключовим ланцюгом у забезпеченні Росії компонентами для твердого палива балістичних ракет «Іскандер-М». Саме тут закуповують високочистий хлорат натрію — критично важливий прекурсор для виробництва перхлорату амонію, який становить понад половину маси ракетного палива.

За даними ESCU, лише у 2024 році «Farg’onaazot» поставив Росії хлорату натрію на $11,4 млн, а в першій половині 2025-го ще на $6,9 млн. Остання зафіксована відправка — червень 2025 року.

Після розпаду СРСР Росія втратила значну частину здатності виробляти хлорат натрію у промислових масштабах. Спроби налагодити власне виробництво досі не дали результатів: більшість нових потужностей не запрацюють раніше 2025–2027 років. Тому РФ залежна від імпорту з двох країн:

  • Китай — 61% поставок
  • Узбекистан — 39%.

Загальний обсяг поставок цієї хімречовини у 2024–2025 роках оцінюється у понад $36,9 млн.

Попри те, що хлорат натрію включено до санкцій ЄС як речовину, що підтримує воєнно-промислові можливості РФ, найбільші експортери — зокрема Farg’onaazot — так і не потрапили під санкції. ESCU називає основні лазівки:

  • неповне охоплення всього ланцюга прекурсорів ракетного палива
  • слабкі обмеження щодо третіх країн
  • відсутність санкцій проти самих постачальників та російських імпортерів.

Експерти наголошують: якщо обмеження торкнуться узбецьких і провідних китайських постачальників, Росія опиниться перед вибором між нестабільними поставками з малих ринків, багаторічним запуском власного виробництва або зміною конструкції двигунів «Іскандерів» — процесом, що потребує тривалих випробувань та знизить надійність ракет.

Аналітики також зазначають політичний фактор. Запровадити санкції проти узбецького виробника потенційно простіше, ніж проти китайських експортерів, які глибше інтегровані в економіку ЄС і мають значно сильніший лобізм.

Що це означає для воєнної безпеки

Розслідувачі RUSI зафіксували помітне зниження кількості успішних перехоплень «Іскандерів» з 2024 року, навіть у зонах, де працюють системи Patriot. Це робить ракети одним із найнебезпечніших видів російського озброєння, адже вони вражають населені пункти із мінімальним часом на тривогу.

Факт того, що ключовий компонент для їхнього двигуна постачається з Узбекистану, ставить Farg’onaazot та Indorama у центр глобального ланцюга, від якого залежить російський ракетний арсенал.

Трагічний вимір

11 листопада 2024 року одна з таких ракет пробила п’ятиповерховий житловий будинок у Кривому Розі — місті, де працює металургійний комбінат ArcelorMittal. Під завалами загинула 32-річна Олена Кулик та троє її дітей. Наймолодшу доньку, двомісячну Уляну, знайшли лише через добу. Її чоловік вижив випадково — на момент удару був на кухні.

Саме ці ракети вже неодноразово били по Кривому Рогу та підприємству ArcelorMittal, яке належить родині Міттал — з нею пов’язана Indorama, власник Farg’onaazot. Іронія жорстока: місто, яке оплакує жертв ударів «Іскандерів», водночас економічно пов’язане з ланцюгом постачань, що забезпечує їхнє виробництво.

Раніше стало відомо що завод Міттала купував російську нафту, що перевозилася на підсанкційних танкерах. Йдеться про підприємство індійського мільярдера Лакшімі Міталла, голови найбільшої металургійної компанії світу.