Таку думку висловила редколегія The Wall Street Journal.
У статті зазначається, що зовнішня політика Дональда Трампа є нетрадиційною, але водночас «передбачувано непередбачуваною». Він встановлює жорсткі дедлайни, займає позиції, які раніше здавалися немислимими, і тримає відкритими всі варіанти. Спершу здавалося, що він був готовий відмовитися від України, просуваючи максимально вигідний для Росії «мирний план із 28 пунктів». Однак, як пише WSJ, українська сторона правильно розшифрувала цей маневр і діяла відповідно.
Після складних переговорів у Женеві Вашингтон і Київ погодили значно прийнятнішу для України угоду. Дедлайн до Дня подяки був подовжений, а українські прагнення щодо НАТО більше не виглядають автоматично заблокованими. Київ також працює над деталізацією «білих плям» у нечітко сформульованих гарантіях безпеки.
WSJ зазначає, що Володимир Зеленський став досвідченішим у спілкуванні з Трампом після необачної перепалки в Овальному кабінеті в лютому. Розуміючи небезпеку початкової угоди, Зеленський, який водночас стикається вдома з корупційним скандалом, зберіг спокій і наполіг на переговорах. Трамп попереджав у вихідні, що якщо Зеленський не погодиться на припинення вогню, він може «воювати, доки вистачить сил», але вже без американської підтримки.
Тепер, за оцінкою редакції, такий сценарій видається менш імовірним, і нав’язувати будь-яку угоду, яка залишає Україну вразливою до повторного вторгнення відновленої російської армії, було б помилкою.
У вівторок команда Трампа зустрілася з російськими переговірниками в Абу-Дабі за участю української сторони. Найімовірнішим результатом WSJ називає відмову Москви від оновленої угоди, у якій гарантії безпеки для України стануть більш дієвими. Попри заяву Владіміра Путіна, що план із 28 пунктів може «стати основою для остаточного мирного врегулювання», російські медіа вже сигналізують, що додаткові умови можуть зірвати переговори. Сигнал, як пише WSJ, прозорий: якщо Україна не прийме російські вимоги повністю, наступ триватиме.
Видання нагадує, що це не перший випадок, коли Путін відходить від угод, здатних зберегти український суверенітет. Трамп, на думку редакції, зробив помилку, надто пізно і недостатньо рішуче натиснувши на російського лідера. Згодом він усе ж запровадив серйозні санкції проти російських нафтових компаній, а постачання зброї Україні поновилося.
Попри величезні втрати, Москва продовжує наступ малими, але систематичними кроками. WSJ критикує ізоляціоністів у США, які перекручують позицію прихильників підтримки України, нібито вони вірять, що додаткові озброєння дозволять повернути всі території. Редакція вказує: Україна може ніколи не повернути їх повністю — «принаймні доки живий Путін». Однак воля до боротьби, посилення санкцій і якісне озброєння підвищують ціну російської агресії та зміцнюють позиції Києва на переговорах.
Окремо WSJ наголошує, що європейці, які нарікають на відсторонення від процесу, мають передусім нарікати на себе: за майже чотири роки війни континент зробив надто мало для відновлення власного оборонного потенціалу. Мінімум, який можуть зробити країни ЄС, — використати заморожені російські активи для фінансування оборони України.
Видання підкреслює стійкість українського суспільства: виснажені й менші за чисельністю українські війська утримують фронт, завдаючи противникові великих втрат за кожен кілометр, який він намагається просунути.
У висновку WSJ пише: якщо Росія хоче продовжувати війну, Україна продовжить опір. А переговори є прийнятними — за умови, що американські перемовники «ніколи не забудуть, хто насправді несе відповідальність за цей жахливий конфлікт».
