У мовознавстві слово “горіх” називають протетичним, тобто таким, що з’являється попереду, якщо слово починається на голосний. Ми пам’ятаємо: українська любить почерговість: приголосний-голосний, приголосний-голосний. До того ж, більшість слів закінчуються на голосний, тому наступне в ідеалі повинне починатися на приголосний, бо інакше виникає небажаний збіг.

Щоб уникнути величезного нагромадження голосу, наша мова витворила протетичні звуки, найпопулярніші — [в] та [г]. Порівняймо, як було і стало: ogn(j)ь — вогонь, osmъ — восьмий, ostrъ — гострий, оrěхъ — горіх. Що цікаво, появу протетичного [г] у цих словах фіксують лише з XVI століття.

Освічений носій солов’їної скаже не ГРЕЦЬКИЙ ГОРІХ, а ВОЛОСЬКИЙ. Як зазначає мовознавець Олександр Пономарів, варіант «грецький горіх» — це сліпе копіювання російської ботанічної назви, до якого вдаються навіть фахові видання. Варто зауважити: батьківщина цієї рослини – Середня Азія і деякі райони Кавказу, а не Греція.

Український термін пов’язаний зі словом «волохи» — загальною назвою середньовічного населення Придунав’я й Трансильванії. Імовірно, в Греції, звідки раніше всі товари потрапляли до Східної Європи, волохів було чимало, і саме вони торгували горіхами.

Згадку саме про волоський горіх віднаходимо, наприклад, у Нечуя-Левицького: «Кругом хати росли старі велетенські волоські горіхи».

Також українською правильно говорити МИГДАЛЬ, а не МИНДАЛЬ. Відповідно, прикметники, утворені від назви цього горіха, мають звучати так: мигдалеве печиво (жодного миндального), мигдалеве дерево, мигдалева олія.


(Мигдаль вважають джерелом поживних речовин: антиоксидантів, білка, клітковини й вітаміну Е; Ароматне мигдалеве печиво, прикрашене кумедними візерунками, — незамінний атрибут різдвяного столу).

Між ФУНДУКОМ і ЛІЩИНОЮ знак дорівнює ставити не варто. ФУНДУК — горіх кущової або деревинної рослини роду ліщинових, що росте на півдні. Найімовірніше, це слово ми запозичили з кримськотатарської мови. А то ЛІЩИНА — рід кущових рослин родини берестових з їстівними плодами. Назва походить від праслов’янської лексеми «lěska», що тлумачиться як «лісове дерево», «лісовий плід».

(Фундук поліпшує роботу серця, допомагає контролювати вагу і рівень

цукру в крові. Ліщина — тіньовитривалий кущ, переважно росте серед листяних і мішаних лісів). КИЇВ24

В українській слово кеш’ю відтворюємо на аркуші з апострофом, а не м’яким знаком (Горіхи кеш’ю доволі калорійні: у 100 грамах міститься близько 550 кілокалорій).

А в слові ара́хіс наголос падає на другий склад, ніякий не арахі́с (Ара́хіс допомагає зменшити втрату води в організмі, запобігає запаленням і покращує еластичність шкіри).

Продовжуйте боротися за існування рідного слова й будьте міцними горішками в прагненні вивчити українську!