Українська письменниця Оксана Забужко написала у своєму Фейсбук пост про доцільність перейменування київської консерваторії та видалення з назви приставки “імені Чайковського”. Нагадаємо, керівництво закладу виступає проти цього, громадськість — навпаки.

Забужко пише, що особисто вона Чайковського “ніжно любить”. Однак більше вона наголошує на тому, що своєю появою консерваторія зобов’язана іншому композитору — Миколі Лисенку.

Школу академічної музики нам у Києві заснував, як не крути, – Микола наш Віталійович Лисенко, в т.ч. буквально, не тільки як композитор-піаніст-хормейстер-музпед, а й як меценат: за “всі гроші”, які мав. При тім, що багатієм він ні разу не був – був батьком великої родини, на яку мусив заробляти, а українськими операми на сцені імператорського театру в роки Емського указу, вибачайте, не зароблялося (розстрілювати тоді за укр. музику ще не розстрілювали, але до цюпи цілком собі вкидали, і пана Лисенка, м.ін., траплялося, також…), – ну, то вдячна громада на 35-річчя творчої діяльности зібрала Миколі Віталійовичу солідну суму, щоб він хоч на старість купив собі порядний будинок, а він на той кошт узяв та й заснував музично-драматичну школу, – і ото з неї й виросла нинішня Муз. академія ім. Петра Ілліча Чайковського (!)” — пише Забужко.

Забужко бідкається, що про ці заслуги Лисенка згодом усі забули.

У 1920-х це був Музично-драматичний інститут ім. Лисенка. А в 1934 р., коли Київ узявсь “денацифікувати” Сталін, інститут “реформували”, щоб і згадки про місцеві еліти не залишилось, – поділили й зробили з нього два, театральний (ім. Карпенка-Карого, не думайте, що “петлюрівця” Садовського!) – і консерваторію – правильно, імені Чайковського, не думайте, що Лисенка… А щоб “люті вороги українського народу, українські буржуазні націоналісти” не “клєвєталі по заграніцах”, ніби радянська влада тут щось утискає й зневажає всім іще тоді пам’ятний подвиг Миколи Віталійовича, то при консі відкрили дитячий муз. інтернат і ім’я Лисенка присвоїли йому (правильна колоніальна субординація, Олександр ІІ схвалив би: “маленький” Лисенко – при «великому» Чайковському, хто не вірить – див. текст на меморіальній дошці Лисенкової оселі на Рейтарській, котру то дошку я особисто «дерусифікувала» б найпершою!)” — пише вона.

Щодо перейменування Забужко своєї точки зору не наводить. Однак публікує текст українського піаніста Павла Гінтова. З нього випливає, що Забужко таки за те, аби прибрати з назви ім’я Петра Чайковського, бо він — російський композитор:

Варшава – Музичний Університет імені Фридеріка Шопена, видатного польського композитора.
Гельсінкі – Академія Музики імені Яна Сібеліуса, видатного фінського композитора (…)
Торонто – Школа Музики імені Глена Ґульда, видатного канадського піаніста.
Москва – Консерваторія імені Петра Чайковського, видатного російського композитора.
Київ – Національна Музична Академія імені Петра Чайковського, видатного російського композитора“.

Нагадаємо, керівництво консерваторії не хоче прибирати з назви приставку “імені Чайковського” бо композитор, мовляв, є уродженцем України, а тому і представником її клуьтури.

Багато діячів таку позицію критикують — дехто пропонує перейменувати і забути, дехто — перейменувати, але творчість Чайковського вивчати на рівні з іншими видатними композиторами.

Частина колективу Національної музичної академії імені П.І. Чайковського виступає за перейменування закладу. До цього публічно закликали, зокрема, професори Олена Корчова та Юрій Чекан, а також студенти та випускники академії.

Фото: Фейсбук