Про це пише Financial Times.
Україна має у своєму розпорядженні великі підземні родовища критично важливих мінералів, включно з літієм, графітом, кобальтом, титаном і рідкісноземельними елементами, як-от галій, вартістю до $11,5 трлн, які необхідні для цілої низки галузей промисловості — від оборонної до виробництва електромобілів.
“Однак ці родовища, що рідко зустрічаються в Європі, не піддавалися значній розвідці або розробці — процеси, які займають роки навіть в умовах стабільної юрисдикції. Відсутні також дані про якість запасів, які необхідні інвесторам, перш ніж вкладати мільйони в нові рудники“, — вказує видання.
За даними українського уряду, в надрах України також зосереджено близько 10 відсотків світових запасів літію, що використовується у виробництві акумуляторів. Запаси становлять близько 820 кв. км, але досі жодне родовище не розробляється.
Серед рідкісних земельних металів Україна має у своєму розпорядженні значні доведені запаси цирконію, що використовується в реактивних двигунах, і скандію, але обидва метали поки що не видобуваються. Деякі родовища танталу, що використовується в напівпровідниках, ніобію, що має надпровідні властивості, і берилію, металу для аерокосмічної галузі, видобувають у невеликих масштабах, але їхній потенціал, за словами українських чиновників, набагато більший.
Українські чиновники також стверджують, що країна входить до першої десятки у світі за запасами титану, який використовується в ракетах, літаках і кораблях. Однак розробляється лише близько 10 відсотків її розвіданих запасів.
Водночас Грейслін Баскаран, директор американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень, заявляє, що “риторика про корисні копалини була “важким політичним позерством”… Дані несучасні, у нас дуже мало інформації про те, що там є”.
При цьому інвестори та експерти вказують на додаткові серйозні перешкоди для видобутку цих копалин: складна державна бюрократія, урядові постанови, обмежений доступ до геологічних даних і проблеми з отриманням землі.
Чи зробив Зеленський помилку
Як розповіли FT європейські та українські чиновники, Зеленський, можливо, припустився стратегічної помилки, не вказавши у своїй пропозиції загальну вартість або будь-які конкретні дані.
“Це було написано як приманка для Трампа, очевидно. Але відсутність подробиць означала, що Трамп, по суті, міг назвати свою ціну“, — зазначив один із європейських чиновників, який брав участь у переговорах із Києвом.
“В оточенні Зеленського шкодують про те, як це було зроблено… вони втратили контроль над ситуацією“, — додав чиновник.
Як зазначив один з українських чиновників, Зеленський мав бути “кришталево чесним” щодо того, що ці ресурси пов’язані “з майбутніми гарантіями американської допомоги в галузі безпеки”.
Вимога Дональда Трампа щодо “відшкодування” від України $500 млрд виходить далеко за межі контролю США над критично важливими корисними копалинами країни. Вона охоплює все: від портів та інфраструктури до нафти, газу та більшої ресурсної бази країни.
