У Великій Димерці в Броварському районі відновлюють життя після звільнення населеного пункту від орків. Про це йшлося в сюжеті програми “Київ. Newsroom” на телеканалі “Київ”.
За словами місцевого мешканця Олександра, орки з кулемета обстріляли горище його будинку. Оскільки він був дерев’яний – здійнявся вогонь висотою у кілька метрів. Рашисти не дали навіть забрати речі – тримали всіх під прицілом.
“Коли вже горіло, плавився пластік, то з сусідами й хлопцями ми вберегли так сказати. І он з вікна коли пішла тяга, то я з якою силою вхопив ті ворота, оту трубу, я до сих пір не розумію”, – зазначив Олександр.
Після пожежі Олександр з дружиною та дітьми переховувався у підвалі, з сусідніх хат позносили акумулятори, якими живили ліхтарі та телефони. Мешканці кажуть, що вони час від часу виходили на вулицю аби доглянути курей, які на диво вижили без годування. Ризикуючи життям чоловіки забирали яйця, інші залишки їжі та знову поверталися у підвал. Внизу селяни постійно чули постріли та вибухи, а згодом долітали звістки про смерть знайомих.
“У перший день загинув один мій товариш, потім другий. І вони навіть не давали забрати трупи, щоб поховати. То я знаю, що друг тачкою хотів забрати труп, і тільки на треті сутки йому дозволили. Ми думали, що не будуть вони таке робити їй Богу”, – каже Олександр.
За словами мешканців, рашисти розстрілювали цілі вулиці з артилерії та градів. На вулиці Покровського десятки будинків зрівняли з землею, лишилася жити тільки Катерина Іванівна. 14 березня прилетіло і в будинок баби Каті. Усі двері та шибки вікон повилітали, стеля обвалився, а в городі й досі стирчить касетний снаряд. “Коли воно вже четвертий раз ударило, все на світі попадало”, – каже Катерина.
За її словами, вона на власні очі бачила, як по вулицям гасали російські БТРи, а в будинки прилітали снаряди. Найзапекліші протистояння відбувалися у центрі селища. Там ЗСУ підсмажили багатьох рашистів.
Мешканці стверджують, що орки гатили по всьому що бачили. Обстрілювали з танків приватні будинки, а заради розваги – цілили з помпових рушниць по вікнам. У багатьох дворах все випотрошено – там вороги намагалися знайти поживу.
“Тут жили вони так бачу. Тут понароблювали в хатах таке, порозкидано. Просто дуже важко і боляче на це дивитися”, – каже Віктор.
За підрахунками місцевих, селище знищено наполовину. На вулицях десятки потрощених автівок: деякі переїхали танком. Точну кількість жертв не може назвати ніхто – багато людей погоріли у власних будинках, інших – застрелили окупанти.
“Батько загинув, сам руками копав яму. Застрелені, зв’язані в погребах. На скільки я знаю це 8 чоловік тільки моїх друзів”, – згадує Сергій.
Жахіття “руського міра” закінчилися 1 квітня – тоді Велику Димерку звільнили. Зараз у селищі поступово відновлюють світло та водопостачання. Рятувальники та поліція проводять огляд зруйнованих помешкань та знешкоджують вибухонебезпечні предмети. Наразі у селищі діє комендантська година. Люди готуються повертатися, але не знають чи вцілів їх дім. Ця війна змінила Велику Димерку до невпізнаваності, так само як і людей.
“Можливо Бог пересіяв всіх людей отак: цінності життя, що в житті головне. Люди будуть зовсім іншими. Не хочу казати – у кожного буде своє. Але люди поміняли цінності. Коли їхали, і люди готові були віддати все до останнього. Не знаю на скільки вистачить цієї доброти, серця цього”, – пояснив Олександр.
Фото: скріншоти
