Куховаримо по-українськи. Зазирнемо на кухню словотворення і посмакуємо унікальними лексемами, що допоможуть засмачити наше буденне мовлення.
В українській мові існує низка так званих “кулінарних” дієслів, загальне значення яких – “додавати до страви певного інгредієнта”. Наші предки замість того, щоб банально сказати “додати сіль”, “додати олію”, “додати закваску”, брали за основу назву конкретний інгредієнт і створювали дієслово. Таким чином. мовлення ставало більш стислим і деталізованим.
Сіль – солити, перець – перчити, олія – оліїти (ця лексема закріплена у словнику зі значенням “поливати олією що-небудь; додавати олію до чогось”), масло – маслити або намащувати.
Звертаємо увагу: наголос у слові “маслити” падає на перший склад), цукор – цукрувати, глазур – глазурувати, сало – просалювати, кислота – підкислювати, закваска – заквашувати, шкварки – зашкварювати.
Приклад: 1. Салати зі свіжих овочів краще оліїти, а не надавати перевагу майонезним заправкам.
2. Окремі дієти забороняють маслити каші, щоб зберегти більше корисних вуглеводів.
3. Український борщ любить, аби його щедро зашкварювали – так страва сповна відкриває свій смак.
Якщо у вас викликало подив дієслово “цукрувати”, то не лякайтеся, “солодити” з української мови нікуди не поділося. Річ у тім, що інколи у назві процесу лежить найменування не “продукту”, а смаку.
Крім того, популярне слово “солодити” можемо використати, коли додаємо до страви не лише цукор, а й мед чи варення. Бо лексема походить від праслов’янського *soldъ, тобто «солод, солодощі”, що початково тлумачилося як “щось смачне”.
Також назва кулінарного процесу може утворюватися на основі кольору. Наприклад, у нашій мові побутує дієслово “забілювати”, що означає «заправляти сметаною чи молоком». Усе логічно – страва стає білою.
Однак не від усіх назв продуктів, які ми додаємо в наїдки, сформувалися дієслова. Жир – “жирити” не кажемо. Прянощі – “прянити” теж ні. Оцет, цибуля, часник, кмин, майонез не мають своїх дієслівних відповідників. У такому випадку варто вживати конструкцію “назва процесу + інгредієнт” (додати жиру, посипати кмином, полити оцтом, приправити цибулею, нашпигувати часником, присмачити майонезом). Лишень відчуйте, наскільки багатий словник української кулінарії.
Цікаво, що в інших слов’янських мовах дієслова з відповідними значеннями широко вживані. У польській присмачувати червоним перцем – це paprykować. Чеською приправляти часником буде česnekovat, а поливати оцтом – octovat. Болгари не посипають борошном, а кажуть “обрашнявам”, а серби можуть “мèдити” (підсолоджувати медом) і “шàфранити” (приправляти шафраном). Тому, можливо, й українцям варто увімкнути мовну фантазію та створити нові кулінарні дієслова.
Тож смакуймо українською, ніби запашним борщем, і не забуваймо боротися за існування рідного слова.
Автор: Ірина Коваленко
