Коли надворі +40, мозок перетворюється на плавильний казан і вибулькують назовні слова-покручі, суржики, що руйнують систему української мови. Тож сьогодні про непритаманну для нас ЖАРУ, від якої не варто ховатися в ТІНЬОК.
Вдумливий носій солов’їної явище, коли повітря дуже нагрівається від палючого сонця, назве не ЖАРОЮ, а СПЕКОЮ. Цей іменник утворився від слова “пекти”. Розуміємо: підіймаються високі температури, ми відчуваємо себе ніби на розпеченій сковорідці. Також українська має силу-силенну синонімів для окреслення гарячої літньої пори.
- Спекота — звертаємо увагу: лексема має подвійний наголос, можемо говорити та спекОта, і спекотА.
- Спекотище — тут з’являється суфікс згрубілості -ищ-, тобто відчуваємо вищий ступінь окреслення погодного явища.
- Спекотнява — ще один емоційно забарвлений відповідник.
- ДухОта або духотА, а також духотище та задуха. Температури підіймаються аномально високо — повітря стає важким, насиченим різноманітними випарами — людям перехоплює дух, немає чим дихати.
- ПарнЯ — так говорять про спеку з надмірною вологістю, коли відбуваються процеси випаровування води із землі та під тиском високих температур вони одразу нагріваються.
- Жар або жарінь — праслов’янська лексема žarъ утворилася від слова “горіти”, тобто ми буквально горимо під нещадним сонцем.
- Вар — походить від дієслова “варити”, яке етимологічно пов’язане з “кипіти” (ѵъrĕti) та “палити” (*uer). Маємо ототожнення із процесом варіння, коли на вогні температура води збільшується. Ми ніби варимося на сонці.
- Гарячінь — тут усе відкрито: явище, коли дуже гаряче надворі.
- Шквара — праслов’янське слово “skvarъ” пов’язане зі “skverti”, тобто розтоплювати.
- Млява — спека, задуха; походить від лексеми “мліти” – знемагати; мучитися; непритомніти; упрівати.
- Пекло — нестерпні, жахливі умови, коли потужно пече сонце.
Зі спекою все з’ясували. А от куди українцеві від неї ховатися, як не в ТІНЬОК? Аби не паплюжити фонетичну систему солов’їної, краще у пошуку порятунку від пекучого сонця обрати за́тінок або заті́ння (місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від джерела світла); при́тінок або тінни́к (зона, куди падає тінь від якогось предмета) та холодо́к (місце, де в літню спеку можна віднайти таку бажану прохолоду)
Тільки відчуйте, як кострубата фраза “від жари спас тіньок” за допомогою чарів української перетворюється у неймовірну “від спеки врятував холодок”.
Отож продовжуйте боротися за існування рідної мови, нехай солов’їна буде рятівною оазою-холодком — і тоді не обпече вас жоден суржик.
