Після окупації частини українських земель у 1919 році більшовики запровадили «продрозкладку» та інші перетворення в дусі «воєнного комунізму». У відповідь в Україні розгорнувся повстанський рух. Отамани Київщини Зелений (Данило Терпило), Ілько Струк, Овсій Гончар та Марко Шляховий об’єднали у березні 1919 року свої зусилля для боротьби з окупантами. Повстанці розбили більшовицький продзагін у с. Трипілля, червоноармійські загони на півдні і півночі Київщини.
В ніч проти 10 квітня 1919 р. повстанці отамана Струка увійшли до Києва. Червоноармійських підрозділів у Києві було так мало, що чинити опір повстанцям більшовицькі командири надсилали навіть канцеляристів. Найважчі бої відбулися на Куренівці, куди був скерований сильний загін чекістів. Просування основних сил повстанців було стримано. Загін отамана Зеленого, що прибув на допомогу куренівським повстанцям, був затриманий сильним вогнем червоноармійців. Під вечір повстанці були змушені відступити до Пущі-Водиці, а наступного дня відійти від столиці.
Після невдалої спроби визволення Києва повстанський рух в Україні не вщухав. До літа 1919 р. практично вся території України була охоплена повстаннями проти більшовицької влади.
