26 лютого 2014 року – початок окупації Криму. Під стінами кримського парламенту відбувся масштабний мітинг на підтримку територіальної цілісності України. На заклик Меджлісу кримськотатарського народу до заходу долучилися тисячі активістів і небайдужих громадян,  адже дії російських та окремих кримських депутатів і їхня співпраця з незаконними парамілітарними формуваннями свідчили про підготовку до захоплення півострова Росією.

Як це було

Наприкінці 2013 – на початку 2014 вся Україна переживає злет громадського активізму. Небайдужі з різних регіонів, прибувають до столиці виступити проти непослідовних дій Президента та уряду. Акції, штаби спротиву, намети на підтримку євроінтеграційного курсу країни постають і на площах інших міст, в тому числі й на півострові. Поступово вимоги мітингувальників розширюються – їх обурює насильство, корупція, узурпація влади, порушення конституційного порядку та національних інтересів. Протести збирають (поза)партійних людей різного віку та національностей, різних професій. Найпопулярніший символ тогочасних протестувальників – державний прапор України.

Влада в центрі та на місцях переслідує активістів, а на противагу демократичному спротиву мобілізує так званий «антимайдан». Втім, коли кількість загиблих у центрі столиці перевищує сотню, парламент, навіть за пропрезидентської більшості, засуджує усі вияви насильства, що призвели до загибелі й поранень протестувальників. Верховна Рада України повертає парламентсько-президентську форму правління та закликає до громадянського миру.

25 лютого під будівлю ВР АРК прибули  близько 400 проросійськи налаштованих людей. Вони вимагали зняти державну символіку України, а ще – провести позачергову сесію, на якій прийняти рішення про референдум за незалежність Криму. Спікер ВР АРК оголосив про проведення 26 лютого позачергової сесії з метою прийняти рішення про референдум за незалежність Криму.

Аби не допустити цього в той же день на засіданні Президії Меджлісу кримськотатарського народу було прийнято рішення про проведення наступного дня мітингу під стінами кримського парламенту.

Водночас сімферопольська організація партії «Русское Единство», дізнавшись, що Меджліс кримськотатарського народу буде проводити мітинг, прийняв рішення про залучення незаконного парамілітарного формування «Народне ополчення Криму» для «охорони» будівлі ВР АРК.

Правоохоронні органи були проінформовані про заплановані мітинги, що підтверджується розрахунком сил і засобів МВС, однак протягом усього мітингу поводилися пасивно, не застосовували спецзасоби. Того дня на площі, за різними підрахунками, зібралося до 20 тис. людей, а правоохоронців – 551.

З 10:00 години площу заповнили представники кримськотатарської громади та інші проукраїнські активісти (за різним підрахунками 5-10 тис. людей). Тут переважають українські та кримськотатарські стяги  і гасла: «Слава Україні!», «Героям Слава!», «Аллах Акбар!», «Банду геть!», «Україна!», «Крим – Україна!», «Могильов, геть із Криму!», «Крим – не Росія!», «Геть прапор Росії!».

Проросійськими силами  активно керував майбутній очільник окупаційної адміністрації Сергій Аксьонов. Вони скандували: «Росія!», «Крим – Росія!», «Слава героям Беркута!», «Фашизм не пройде!». У натовпі прапори Криму, партії «Русское Единство», Андріївський прапор, а також комуністичний. Декілька разів розгортають великий прапор РФ.

Організатори обох сторін  періодично ведуть переговори, узгоджують розташування сил, закликають учасників уникати провокацій, а міліцію – навести порядок і забезпечити безпеку. Правоохоронці від переговорного процесу фактично відсторонилися.

Перші зіткнення відбулися вже після 11 год, а з відкриттям позачергової сесії ВР АРК ситуація загострилася.  Близько 15 години проукраїнським активістам вдається відтіснити проросійських з внутрішнього дворика кримського парламенту. Активісти починають заходити всередину. Тим часом сесію спершу відтерміновують та зрештою скасовують – за відсутності кворуму.

Того дня депутатський корпус так і не зібрався.

В результаті сутичок до медиків звернулося 30 осіб, двоє громадян України загинули.

На місці перебування проросійських активістів після їх відступу знайдуть пляшки з вином, разові склянки, розпилювачі сльозогінного газу, металеві й дерев’яні палиці.

Пізніше проукраїнськи налаштовані мешканці Криму бойкотували організований окупантами під дулами автоматів псевдореферендум про статус Криму. Невдовзі після окупації російські спецслужби розпочали репресії проти кримськотатарських та українських активістів. Протягом 10 років громадяни України в Криму живуть під російською окупацією. Широкомасштабна російська агресія актуалізувала питання визволення Криму та Севастополя.

26 лютого — пам’ятна дата встановлена в 2020 році Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.