Перечитуємо, прочитуємо, дочитуємо — книги чи книжки? Глибше зануримося в українське слово й уважніше вслухаймося у звук сторінок, щоб з’ясувати відмінності між загальними назвами друкованих видань.
Як фіксують словники, іменник книга має відтінок урочистості та піднесеності. Це підтверджують крилаті вислови: “Книга вчить, як на світі жить”; “Книги – морська глибина”. Тому так варто іменувати великі за розміром, грубі фоліанти, писання з релігійними догмами, енциклопедії, подарункові альбоми з репродукціями картин, ювілейні видання.
До того ж ця лексема фігурує в низці стали фраз: бухгалтерська книга, книга скарг і пропозицій, книга відгуків, касова книга, книга обліку товарів. Ці словосполучення мають офіційний характер, тут є відповідний відтінок урочистості.
Крім того, є третій випадок, коли варто надати перевагу іменнику “книга” — це власні назви, найменування закладів чи їхніх підрозділів.
1- Уже понад два тисячоліття Біблію іменують найвеличнішою книгою світу.
2- Переглянувши касову книгу, власник магазину помітив нестачу готівки.
3- Ювілейне видання “Кобзаря” серед колекціонерів іменують книгою для президентів.
Натомість зброшуровану в одне ціле певну кількість друкованих аркушів (наприклад, збірку оповідань, шкільний підручник чи роман) варто називати книжкою. Варто уникнути пафосу, адже йдеться про цілком буденну річ. Також маємо вервечку усталених термінологічних висловів: трудова книжка, ощадна книжка, телефонна книжка, залікова книжка, записна книжка. Такий вибір іменника не випадковий, адже названі вище документи належать конкретним особам, у їхній назві немає глобалізованого значення.
1- Дівчина припинила купувати паперові книжки. коли заповнила всі полиці в домі, тепер читає електронні.
2- Батьки воїна, що загинув на Донбасі, втілили його мрію – видали книжку поезій сина.
3- Аби отримати диплом, студент має повернути залікову книжку.
Наостанок про правила вимови. Якщо використовуємо слово “книжка” в однині, то наголос завжди падає на корінь. Однак у формі множини він переходить на закінчення (раритетні книжки, а не книжки, не вистачає книжок, а не книжок, зачитуюся книжками, а не книжками). Хоча водночас маємо один виняток: дві, три, чотири книжки – наголос нікуди не зміститься.
Отже продовжуймо боротися за існування рідного слова та читаймо книжки українською!
Автор: Ірина Коваленко
