Щоб віднайти безпомилкове найменування, потрібно відкинути видання радянської доби й зазирнути до сучасних фахових праць. В останній редакції словника української мови за “давньослов’янським традиційним народним святом проводів зими, що збігається в часі з православним Сиропусним тижнем” закріплена назва Масниця.
Саме так говорили наші предки. Річ у тім, що за тиждень до посту українці вже не їли м’ясо. Проте ще дозволялося споживати страви з молока. Тому люди бралися готувати вареники, зокрема з сиром. І звісно ж, щедро засмачували їх жиром. Звідси й витворилося слово “масний” – той, що містить багато жиру, жирний. А від нього вже – назва свята – масниця.
Натомість варіант Масляна або Масляниця– це чужорідний елемент, який у давнину побутував лише в прикордонних з Росією регіонах і міцно закріпився в нашій мові в часи росіянізації. Така назва походить від російського слова “масло”, тобто олія, на якій готують млинці. Очевидно, що українцям не лише насадили найменування свята, відбулося ще й спотворення традицій. Вареники перекинулися на московитські “бліни”.
Сталося це наприкінці 60-х років XX століття, коли радянська влада на державному рівні заохочувала святкувати “Масляную” за чітко розробленим сценарієм: катання на конях, ведмеді, бублики й обов’язково – бліни. Маємо “ідеальні” проводи русскай зіми.
Крім назви “масниця” у нашій культурі побутувала ще низка найменувань.
Колодій – прочитуємо зв’язок ще з дохристиянськими традиціями. Колодій – це маленький божок сонця, який підріс і набрався сили, щоб розкручувати сонце, утворюючи таким чином сонячне коло (слово утворилося від лексем “коло” та “дія”, дослівно – створювати сонячне коло). Маємо натяк на те, що вже почалася весна і сонце підійматиметься вище, проходитиме більше коло.
Інший співзвучний варіант – Колодки . Колодій – не лише бог весняного сонця, а й покровитель шлюбу, людської злагоди. Саме тому в наших предків витворився обряд “колодки”. Під час гулянь жінки вішали колодку на неодружених парубків як покарання за те, що вони не зіграли весілля до посту. Чоловіки мали відкупитися від колодки, замовивши музик чи вручивши подарунок.
Запусти або Пущення – так у християнстві називають останні дні перед кожним із чотирьох тривалих постів, коли вірянам можна їсти скоромне.
Загальниця – це найменування теж взяте з церковних традицій та окреслює період, у який можна споживати непісні страви навіть у середу й п’ятницю. Цей час припадає саме на масницю.
Сирний тиждень або Сирна седмиця – пряма вказівка на час, коли ще дозволялося споживати молочні продукти.
Сиропуст – так окреслюють лише останній день передпісних гулянь, коли вже не можна їсти навіть молочні страви. Дослівно – відпущення сиру, відмова від нього.
Бабське свято – за українськими традиціями, перед постом чоловіки займалися домашніми справами, а от жінки збиралися компаніями, співали пісень, проводили різноманітні обряди.
Отже глибше пізнаваймо традиції предків, повертаймо своє і не забуваймо боротися за існування рідного слова.
Автор: Ірина Коваленко
