Колонку опублікувало видання The New York Times

Заспокоєння агресора веде до ще більшої агресії, а не до миру. Поступки щодо незаконних територіальних претензій є катастрофічною помилкою. Поділ Чехословаччини в 1938 році лише розпалив апетити нацистської Німеччини та призвів до глобальної війни. Вивчивши цей урок, Україна ніколи не погодиться на легітимізацію російської окупації та анексії будь-якої частини території України.

Сфери впливу не приносять миру та стабільності. Вони приносять гніт. Нацистська Німеччина напала на Польщу 1 вересня 1939 року, через тиждень після підписання пакту Молотова-Ріббентропа та секретних протоколів до нього між Радянським Союзом і Третім Рейхом, згідно з яким було погоджено розділити Польщу, країни Балтії та решту Європи. Припинення вогню в Європі 8 травня 1945 року не принесло свободи багатьом європейським націям. Вони залишалися під радянською окупацією та контролем і десятиліттями страждали від міжнародних злочинів, утисків і несвободи.

Відсутність відповідальності породжує майбутні звірства. Нацистські злочини широко викривалися, засуджувалися, розслідувалися та переслідувалися, на відміну від радянських. Дуже важливо, щоб обидві тоталітарні ідеології – нацизм і радянська – отримали належну оцінку в Європі. Необхідно пролити більше світла на злочини радянського режиму – депортації та розстріли політичних в’язнів у наших країнах.

Історичні маніпуляції мають бути виправлені. Оскільки росія продовжує свою війну проти України та активізує свої ворожі дії щодо демократичних європейських країн, потреба в просуванні спільних європейських наративів пам’яті на континенті та за його межами стає гострішою, ніж будь-коли. Правдива оцінка та глибоке розуміння історії є основою стійкості суспільства до демократії. Ми всі готові протистояти російській дезінформації та спробам росії переписати європейську історію.

Як сказав президент України Володимир Зеленський, «Свобода має бути озброєна краще, ніж тиранія». За нинішнього серйозного дефіциту безпеки необхідна достатня обороноздатність. Si vis pacem, para bellum. (Хочеш миру – готуйся до війни.) Україна ніколи не погодиться на жодні обмеження своїх збройних сил, обороноздатності чи оборонної допомоги. Натомість Київ працює над розширенням оборонно-промислового виробництва та виходом на оборонну самоокупність.