Про це повідомили в програмі «Служба порятунку» телеканалу «Київ».

 

Щороку сотні жінок гинуть від рук домашнього ката. Агресор у родині – далеко не завжди чоловік чи співмешканець. Наразі в столиці побільшало постраждалих у віці 55+ років. Жінки в такому віці потерпають від рук доньок, синів, онуків і навіть правнуків. Відтак, далеко не завжди домашнє насильство є кривавою кривдою обранця жінки.

«Різноманістність таких випадків просто приголомшує. Страждають від своїх батьків, братів, сестер, мам», – розповіла Тетяна Зотова, керівниця КМЦ гендерної рівності.

В ефірі телеканалу «Київ» Лариса розповіла, як вона з дітьми страждала від домашнього насильства з руки свого рідного брата. Ця історія доволі неоднозначна. Без відповідей у ній залишилося безліч запитань.

Відомо, що двоє малолітніх дітей тривалий час знаходилися в пекельному колі насильства. Чомусь висмикнути з нього малих вдалося лише після низки пережитих ними моторошних подій.

«Він мене побив раз, потім другий раз, ще так, терпимо. А третій раз він бив мене при старшій донці й викидав через вікно. Якби я не залізла під ліжко й не викликала поліцію, то мене б вже не було», – розповіла Лариса.

Причиною нелюдських знущань рідного брата, зі слів Лариси, стала батьківська спадщина – квартира на околиці міста.

«Мій брат рідний пішов в АТО. За ці три роки в нас помер батько і померла мама. Після смерті батька почалися якісь анонімні дзвінки в опікунську службу. Вони “накручували” маму. Я не могла зрозуміти, що і до чого. А вже перед своєю смертю мама приносить мені заповіт і каже, що написала його на дітей (Лариси – ред.). Тільки вона мене дуже просила нікому й нічого до її смерті не казати. Казала, що хоче своєю смертю померти», – згадує Лариса.

Потім брат Руслан приїхав із зони бойових дій у Київ, щоб відкрити спадкову справу.

«Кажу йому, що ось, мама написала свою частину на дітей. Давай я відмовлюся від батьковиної половини й буде нам 50/50. Брат тоді сказав, що йому нічого не треба. А вже через тиждень він мені зателефонував із матюками. Як виявилося, за три місяці, як мама написала кінцевий заповіт на дітей у державного нотаріуса, був написаний заповіт на Руслана в приватного нотаріуса. Я потім лише почала розуміти, про що саме мама казала. Тепер він робить із мене алкоголічку, наркоманку та каже, що я не виконую батьківських обов’язків», – пояснила жінка.

Водночас Руслан переконує, що не збирається замовчувати мерзенні подробиці приватного життя сестри, якою б огидною не була правда.

«Я вишвирював всіх наркоманів, яких знаходив вдома “обдовбаних”, і свою сестру, яка з канабісом ховалася. Поряд спали діти. У хаті – безлад. Я хочу, щоб ця тварюка знаходилася або у в’язниці, або на лікуванні», – зазначив Руслан.

Також, за словами Руслана, чиновники соціальних служб і поліція систематично ігнорували його повідомлення про небезпеку, яку нібито рідним дітям створила їх матір.

«Ходить дитина по під’їзду о 12-й годині ночі й шукає маму. Я прийшов, побув із дітьми добу. На наступний день вона (Лариса – ред.) прийшла з соціальним працівником. Я в той момент вмовив зробити її тест. Показало – амфетамін і канабіс. Для соціального працівника – це не наркотики. Вона (Лариса – ред.) пропадала часто на добу. Я телефонував у служби – їм байдуже. Я викликав поліцію неодноразово. Дитина старша не ходила майже пів року до школи», – розповів Руслан.

Та от є питання – коли Руслан повідомив про ці факти офіційно – до смерті батьків чи все ж після складеного матір’ю заповіту. А, якщо сестра таки зловживає наркотиками роками, то чому мовчали батьки.

«Мала (дитина – ред.) приносить бутерброди зі школи, які ніхто не їсть. Питаю навіщо – каже, що може мами не буде дуже довго, тому, щоб нам було з бартом, що їсти», – зазначив Руслан.

До слова, 4 роки тому, теж у Голосіївському районі столиці, 20-річна матір на 9 діб залишила двох дітей без їжі та води в замкненій кімнаті орендованої квартири. Тоді однорічний річний хлопчик помер. Ця історія відразу спадає на думку після розповідей Руслана. Невже ж педагоги школи чи спеціалізованого садочку, який відвідує молодший син, проігнорували «голодне дитинство» малих.

Найближчій сусід цієї родини говорити про стосунки брата і сестри відмовився. Та одна з місцевих мешканок розповіла, що ще кілька років тому в Лариси була своя перукарня. Жінка працювала й добре заробляла. Усе змінилося кілька років тому, коли Лариса нібито зв’зялася з наркоманами.

«Батько помер – машину продала. Мама ображалася, що й золото винесла з хати. Усе, що могла. Зв’язалася з такою компанією. Але раніше вона не вживала», – зазначила сусдіка.

Водночас Лариса ці слова заперечує. Каже, що результати обстежень спростовують зведений братом наклеп. Тож чоловік розуміє, що квартира, яка належить дітям, може дістатися йому за однієї умови – їх всиновлення або їх смерті.

«Я це вже потім зрозуміла. Він сказав, що таке сміття, як ти і твої діти, я буду “чистить”. Мовляв, спочатку нас ліквідує, а потім буду вирішувати з квартирою. Він також провокував різні ситуації. Якось я пішла до нас в магазин. Поки мене не було вдома, цих 15 хвилин, він викликав поліцію і сказав, що він прийшов о 23:00 і мене цілу ніч немає. Він не соромиться й говорить це при моїй дочці, що зробить мене або неадекватною, або психічно хворою, а вихід один – через балкон. У дитини лице сіпалося після цього 2 тижні», – розповіла жінка.

Тоді налякана Лариса кинулася просити допомоги в чиновників. Однак їхня байдужість, за словами жінки, ледь не коштувала їй життя.

«Коли я до них звернулася, розповіла, що моїм дітям і мені загрожує небезпека, мені відповіли, що цим займатиметься другий відділ. Я до вас зараз кричу про те, що він мене вбиває, а ви нічого», – наголосила Лариса.

Водночас церівниця КМЦ гендерної рівності запевнила, що будь-хто має право цілодобово звернутися на міську службу телефону довіри за номером 044-272-15-00 або 15-00.

«Із вами відразу з’єднається психолог. Обов’язково, якщо ви знаходитеся в колі насильство – із нього потрібно виходити і з цим прощатися», – зазначила Тетяна Зотова.

За словами пані Лариси, заяви в поліції за фактом вчинення систематичного фізичного насильства розслідувати відмовлялися.

«Мені призначали три дня слідчого, щоб не дати направлення на зняття побоїв. На третій день мені сказали, що керівництво вирішило закрити нашу справу й відправити його на адміністративну відповідальність до нашого дільничого. До нього я не можу ні додзвонитися, ні достукатися – нічого. Поліція відповідає – подавайте в суд на бездіяльність правоохоронних органів», – розповіла Лариса.

Така ж ситуація була й із 16-річним Максимом Сулимою. Тоді вбивство батьків та річного братика, яке нібито скоїв підліток, теж передували складені адмінпротоколи за домашнє насильство та рішення покласти роботу з перевиховання батьків-пиятиків на дільничного.

«Я запитала керівництво сектора ювенальної превенції, чи була інформація й чому вони не інформували. Відповіді я не отримала. Сказали, що цим питанням займався дільницний. Тобто йому передавали цю інформацію з сектора», – зазначила Оксана Ткаченко, начальниця Служби у справах дітей та сім’ї Дарницького району столиці.

Того дня, захлинаючись сльозами страху, Даша (старша донька Лариси) вмовляла дядька не вбивати її маму.

«Вона на мені лежала, закривала мене коли він тягнув мене за волосся. Тоді ми поїхали в кризову кімнату», – зазначила Лариса.

Водночас Руслан стверджує, що це все брехня й судом доведено, що нічого такого не відбувалося.

Телеканалу «Київ» із особистих джерел стало відомо, що психолог, яка працювала з дитиною, підтвердила психологічні травми Даші, викликані пережитим насильством дядька над матір’ю.

До слова, коли дитина стає свідком домашнього насильства – це прирівнюється до того, що дитина зазнала це насильство.

Наразі юристи допомагають Ларисі отримати заборонний припис.

Домашнє насильство не має виправдання і є злочином. Як бачимо, довести справу до покарання кривдника непросто. Однак є й хороша новина – вам не відмовляться допомогти фахівці міського центру. У робочі дні можете приїхати за адресою – вул. Іллєнка, 20 або звернутися на гарячу лінію.

«Якщо у вас стається така подія уночі, або у святкові, або у вихідні дні, то ви звертаєтеся до поліції за номером “102”. Кажете, що у вас відбувається факт вчинення домашнього насильства. Тоді до вас виїжджає група, яка потім вас перенаправить до кризових кімнат. Ви можете розраховувати також на підтримку наших психологів та окремо на підтримку наших юрист-консультів, які також надають вам безкоштовну юридичну консультацію. У притулку людина має право перебувати до пів року. За цей час люди психологічно стабілізуються. Тут ще дуже важливе бажання самої жінки налаштуватися й далі рухатися», – наголосила Тетяна Зотова.

Відтак, якщо вам відомі випадки насильства, про які мовчить жертва, якщо бачите дітей, які блукають у пошуках батьків чи їжі – будь ласка, повідомте про це телеканал «Київ». Цим ви зможете врятувати чиєсь життя. Ми гарантуємо анонімність.

Фото: unsplash