Замість того, щоб вигукнути «афігєть», скажіть «очманіти». Слово тлумачиться як «утратити здатність нормально мислити, міркувати, діяти, рухатися» та походить від лексеми «мана», первинне значення якої – уявний образ, примара, привид; а переносне – щось незрозуміле, незбагненне (Очманіти, від швидкості авто на перегонах перехоплює подих).
Фігово міняємо на кепсько. Слово прийшло до нас із польської, де має тлумачення «погано» (Через постійні різкі зміни погоди почуваюся кепсько).
Триндєц – ні, українець скаже «гаплик», «край». Ці слова побутують у мові з переносним значенням «остання крапля, кінець» (Якщо не попередимо маму, що повернемося пізно, нам – гаплик).
Дурістіку відкидаємо, говоримо колоритно «нісенітниця». Лексема утворена від виразу «ні се ні те». Або можемо сказати «абищиця», «дещиця» – тобто дрібниця, неважлива справа. Ці слова походять від абищо, дещо (Припини вигадувати нісенітниці, життя успішних людей сповнене реальних цілей).
Замість по барабану, можемо промовити «байдуже». Це власне українське складне утворення: об’єднання наказового способу дієслова «бай» (говори) і «дуже» (Мені байдуже, що відбувається на росії, вболіваю лише за перемогу України та її успішний розвиток).
Чьотко міняємо на влучно. Слово має ще праслов’янське коріння: lučili (цілитися, кидати в ціль, потрапити); lučatі (досягнути, знайти; допустити) (Він славиться своєю дотепністю, завжди може влучно схарактеризувати ситуацію).
Кльово – ні, говоримо – чудово. Тут усе дуже просто: походить від прикметника «чудовий», тобто неймовірний, захопливий (Уперше мала досвід катання на водних лижах, і це було чудово!)
Слово-паразит «лєгко» має надзвичайно соковитий і смачний варіант заміни – завиграшки, тобто без зусиль, не стомлюючись. Маємо відсилку до слова «гра» (Я готувався до іспиту увесь рік, тому складу його завиграшки).
Імєнно відкидаємо, кажемо «дійсно», «звісно», а в окремих комунікативних ситуаціях – «саме». Походження другого варіанту заміни пов’язане з лексемою «повідати» – знайомити людину з конкретною ситуацією (Звісно, ти зможеш побороти хвилювання й успішно пройти співбесіду. Роботодавці часто зацікавлені саме в студентах, бо вони більш вмотивовані).
«Жесть» або «жестяк» не кажемо, краще – «жах», «жахіття» чи колоритно «гижа», «обава». Два останні варіанти – діалектні слова, що тлумачаться як «бруд, нечисть, мерзенність» і «побоювання, острах» (Оце так гижа! Цей чоловік перетворив свій дім на звалище непотребу!)
Нехай навіть ваша буденна мова буде сповнена українським колоритом. І звісно ж, борітеся за існування рідного слова й обов’язково поборете…усе вороже!
Фото: Getty Images/КИЇВ24
