Про це йшлося у сюжеті КИЇВ24.
Каскадери – це люди, обличчя яких зазвичай у кадрі не видно. Вони виконують надскладні трюки, а рідні люди хтозна-як упізнають їх зі спини, за характерними рухами рукою чи головою. Свого чоловіка, каскадера, актора та викладача Дениса Бондарева, Тетяна Ваценко-Бондарева упізнає з першого погляду. Пів життя вони були разом. Познайомились у полтавській цирковій студії, коли їй було 15, а йому 19. Минули роки, й з’ясувалося, що жити нарізно вони не можуть, що вони і є ті дві половинки, які створені одне для одного.
24 лютого родина прокинулася від вибухів у районі Гостомеля. Рятуючи сина, вирішили їхати до Полтави. Вже наступного ранку Денис пішов записуватися до Тероборони. Але повернувшись, повідомив, що вступив до лав ЗСУ.
Після 10-тиденного навчання Денис, у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади, опинився на нулі. Вони стримували ворога поблизу міста Гуляйполе, що на Запоріжжі. Там було дуже гаряче…
21 травня військова автівка, в якій був Денис — наїхала на протитанкову міну. Денис загинув миттєво.
У серпні цьогоріч на екрани кінотеатрів світу вийшла історична стрічка українського режисера Олеся Саніна «Довбуш», така собі «тонка» та захоплива розповідь про боротьбу за нашу незалежність. Фільм розпочали знімати ще 5 років тому. У Карпатах, на висоті 2000 метрів побудували складні декорації.
Усі бойові сцени були розписані режисером як партитура симфонічного оркестру. До знімань залучили чимало каскадерів, майже всі вони зараз на війні. Й дивляться на себе на екрані, перебуваючи десь «на нулі».
«Фільм «Довбуш».Я пішла. Адже 4 роки тому Денька багато часу провів у Карпатах, беручи участь як каскадер у стрічці. Події відбуваються кілька століть тому, а все те саме, що й наше сьогодення — боротьба за волю та свободу. Прекрасна картина режисера Олеся Саніна, дякую вам за вашу працю. «Я не хочу тікати, я хочу жити вільним на своїй рідній землі. Відпусти», говорить Олекса своїй коханій Марічці. «Іди». Цей діалог і ми проживали, от лише він повернувся у труні. Й лише її кришку я змогла обійняти…» – написала пізніше Тетяна.
«Я так шалено сумую за тобою, любий… До зустрічі в засвітах. Кохаю тебе через простір та час» – так пише Тетяна про свої почуття. «Вже минув понад рік, а шалений біль не проходить. Як жити далі – без нього – не зрозуміло. «Намагаюся намацати не те що б шлях, а хоча б стежину під ногами…»
9 вересня 2023-го року Дениса Бондарева за внесок у розвиток українського кінематографа та за заслуги в захисті державного суверенітету нагородили Орденом Третього ступеня.
«Серденько моє, якби ж ця нагорода була видана за життя… Пишаюся тобою!» – написала Тетяна у соцмережі.
Після загибелі чоловіка Тетянка Ваценко-Бондарева організувала закриту спільноту «Ми разом». Дружини загиблих воїнів підтримують одна одну, адже стикаються з тим, що частині суспільства на них байдуже, а хтось і ладен допомогти, але не знає як… Нині у спільноті майже 2000 жінок. Вони спілкуються, іноді збираються разом. Їм є про що говорити, їм є кого згадувати. Слово «вдова» вони не люблять. Бо воно якесь чорне, тому кажуть про себе — дружини полеглих героїв.
