Як і для кого будували центр, йшлося у сюжеті КИЇВ24

Колишня пацієнтка центру «Дача» Ольга тепер координує тут роботу волонтерів. Вона знає, як підтримати на складному шляху боротьби з онкологією, адже сама двічі її здолала.

«В 13 років, саме тоді у мене діагностували остеогенну саркому лівого коліна, лікування було важке довготривале. Знаходитися постійно в лікарні – це дуже важко, скажу чесно, моє перше лікування близько року я була постійно в лікарні, я не мала змоги їздити додому», – пригадує вона.

Вдруге перемогти рак Олі довелося в 16 років і саме тоді вона вперше опинилась на «Дачі».

«Відкапувала хімієтерапію і жила на «Дачі», почувала себе дуже щасливою, як справжня людина, якщо так можна сказати, тому що на «Дачі» ти себе не відчуваєш хворим ти радієш, але одночасно ловиш всі побічки хімієтерапії, але, скажу чесно, приємніше це все було відчувати на «Дачі», ніж в лікарні», – ділиться спогадами волонтерка.

Проєкт «Дача» з’явився ще у 2009 му році. Основна ідея — створити центр перебування для онкоодужуючих дітей, з умовами максимально наближеними до домашніх.

«Лікування онкологічних захворювань у дітей доволі тривале і виснажливе, але на певних етапах ми можемо відпустити з клініки дитину. Але, що важливо, є такі стани, наприклад, підйом температури тіла вище ніж 38, що дитина має протягом години бути в клініці і важливо, щоб це місце було логістично недалеко. Наприклад, якщо дитина з Вінниці вона не може поїхати до дому», – каже Олександр Лисиця, завідувач відділення трансплантації  кісткового мозку  НДСЛ «Охматдит».

Нова будівля розташована за десять хвилин їзди від інституту раку і за тридцять від «Охматдиту». Та головне, що центру більше не доведеться переїжджати з орендованих приміщень, адже тепер проєкт має власну будівлю і земельну ділянку.

«Ми тричі переїжджали з орендованих будинків. З одного нас виганяли, бо рак мав їм в стіни всотуватися, з іншого ще була своя історія, останню ми покинули у лютому 2022 року, коли почалася велика війна», – розповіла Наталія Оніпко, засновниця та президентка Благодійного фонду «Запорука».

На старих «Дачах» проживали і отримали допомогу 1347 дітей різного віку з усіх куточків країни. Один з них і дванадцятирічний Макар.

«На старій «Дачі», я там лікувався з 2018 по 2019, у мене була пухлина нирки, у мене немає зараз ні нирки, ні наднирника живу, як живу», – каже він.

На урочистому відкритті Макар перерізає стрічку, його історія це приклад успішної перемоги хвороби. На стінах «Дачі» таких історій десятки:  фото реальних переможців-дачників.

Першу цеглинку «Дачі» заклали у 2018 році, тоді проєкт не передбачав наявності бомбосховища. Та повномасштабне вторгнення внесло свої корективи і ось вже є укриття. Воно невеличке, але для того, аби в безпеці перечекати тривогу всім мешканцям «Дачі» місця вистачить.

Новий реабілітаційний центр «Дача» зможе прийняти до 15 родин одночасно. У будинку передбачені окремі сімейні кімнати, кабінет фізіотерапевта, психолога, кімната зі звукоізоляцією для релаксації, два ігрових зали для малечі і підлітків окремо, простір для відпочинку. Інклюзивність тут на першому місці, аби діти на інвалідних візочках вільно пересувалися обома поверхами.

Будівництво центру з нуля за спецпроєктом обійшлось майже в півтора мільйона євро. Державних коштів тут не має, все коштом благодійників.

Нині дванадцятирічний Макар знову якийсь час поживе на «Дачі», доки не вирішить суто технічні моменти зі здоров’ям.

«Мені треба робити операцію, бо в мене стоїть інфузійний порт, його треба знімати, бо його можна носити не більше 6 років і мені треба його знімати. Коли зніму порт хочу піти до школи футболу, ну і займатися футболом», – пояснив хлопчик.

Будувати плани на майбутнє набагато легше, коли ти живеш вдома. Центр «Дача» – це дім, хоч він і далеко від дому.

Наталія Бєлогурова