Про це йшлось в ефірі КИЇВ24.
Галина Нагорна – коневласниця та співзасновниця соціального ранчо Horse Paradise. Це місце, де коні з деокупованих і небезпечних територій знаходять порятунок. До війни зоозахисниця працювала за фахом – у журналістиці. Коні були виключно як хобі.
Власного коня благодійниці звати Бембі. Його викупили з кінно-спортивної школи, після того як він зазнав травми.
Бембі
Раніше Галина на ньому навчалась їзди верхи. Нині на ранчо мешкає 35 викуплених коней, і ще двоє – у дорозі. Здебільшого вони були в спорті. Є й такі, що мають генетичні проблеми.
Серед скакунів, яких утримує Галина, є світові чемпіони. Один із таких Рішар. Йому 30 років, на людський вік – це понад 90.
Рішар
І щонайменше 25 з 30 років кінь провів у спорті. Рішар довгий час мешкав на Харківщині у Дергачівській кінно-спортивній школі. Але у травні цього року ворожі ракети повністю зруйнували її. Тому його евакуювали. Серед врятованих була також кобила Росинка – сестра Рішара.
Росинка
Чи то від осколка, чи від переляку, вона травмувала собі око.
Крім коней-чемпіонів на ранчо мешкає також Маруся.
Маруся
Вона взимку минулого року прибилася до військових на Харківщині. Понад три місяці ходила слідом за захисниками, доки люди у пікселі не переїхали на іншу позицію.
На ранчо працює два повноцінних конюхи та стільки ж небайдужих, які іноді виконують поточну роботу. Однак людей, на таку кількість коней, все одно, не вистачає, – зазначає зоозахисниця. Ідеально, щоб у кожного коня був свій опікун, співвласник або власник, який би готовий був приїжджати, долучатися, аби вигулювати, чистити, займатися ними.
У середньому, за день, поголів’я з 35 коней з’їдає пів тонни сіна та випиває дві тонни води. Ранчо постійно розвивається, а його мешканців стає дедалі більше. З головних мрій співзасновниця називає стабільне фінансування для покращення умов перебування коней, вирішення питання із сіном. А ще в планах – побудувати реабілітаційний центр для коней.
Анжеліка Вовк
