У Національній гвардії України розповіли про те, як ухвалювалося рішення про підрив Козаровицької дамби під час наступу російсько-фашистської армії на Київщину.
Дамбу було зведено у 1960-х роках за Радянського Союзу на заплаві річки Ірпінь. Було проведено меліорацію й болотисті береги річки вкрилися мережею іригаційних каналів для використання земель, а щоб Київське водосховище не затоплювало пониззя, була зведена гребля і водонасосна станція.
25 лютого 2022 року на оборонні позиції біля дамби прибули і нацгвардійці.
Рашисти на той час уже захопив Димер, Демидів, Козаровичі.
“Ворог не раз намагався прорватися через дамбу. Почалися активні бої. Крайні позиції сторін були на відстані всього до тисячі метрів. Окрім безпосередніх стрілкових зіткнень, російські війська застосовували авіацію та артилерію. Оборону цього рубежу тримали військові ЗСУ – 72-ї бригади, територіальної оборони і НГУ – батальйону оперативного призначення (резервного батальйону) імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького” — розповіли в НГУ.
Повідомляється, що ворожі групи намагалися прорватися через дамбу. Також диверсійно-розвідувальні групи противника проводили розвідку «на живця», пропливаючи річкою на надувних човнах, намагаючись змусити українських військових розкрити свої позиції. Проте не досягши цілі, до берегів вони не наближалися і поверталися назад.
Ідею підірвати греблю з метою не допустити прохід переважаючих сил окупантів було схвалено вищим військовим керівництвом вже в перший день наступу ворога. Але необхідність, час та особливість підриву вирішувалася на місці, кажуть в НГУ.
“Було багато проблемних моментів. По-перше, технічне виконання замінування було майже актом самогубства через регулярні обстріли території дамби і насосної станції ворожою артилерією.
По-друге, надважливим був правильний розрахунок потужності вибуху і масштабу впливу. При сильному вибуху існувала загроза, коли велетенська маса води з Київського водосховища могла просто знести села по течії Ірпеня, що спричинило б великі руйнування та людські жертви. До того ж, місцеві мешканці і так були відрізані від будь-якої логістики, вкрай важливо було підірвати греблю лише частково, щоб пішки можна було дійти і на дамбу, і потрапити або вийти з села. Але щоб це не було можливо для військової техніки. З першого разу затія не вдалася. Довелося підривати і вдруге” — йдеться в повідомленні.
“Щоб підірвати дамбу — це потрібно було заносити 30-кілограмові ящики на півтори тонни. Це багато. Ми розуміли, що може початися обстріл, і стріляли вони дуже точно… і можна було на тих же ящиках підірватися самим. За 15 хвилин все було зроблено, за 20 хвилин — підрив” — розповів один із учасників тих подій.
В НГУ констатують: зупинившись перед дамбою, далі росіяни не пройшли. Ворог застряг і не зміг посилити тих, хто пішов на Гостомель. Більш того, ворог не зміг форсувати річку, яка піднялася і в інших місцях – зокрема, в Мощуні, де вже йшли запеклі бої. Також було насичено водою річки Здвиж і Тетерів.
Фото: Фейсбук
