Про маріупольських акторів, які тепер підкорюють столичну сцену – йдеться в матеріалі телеканалу “Київ”.
Кожен із них жив у підвалі, поки на вулиці не вщухали обстріли. Кожен із них пройшов десятки блокпостів. Кожен із них залишився без дому. Це артисти маріупольського театру авторської п’єси “Концепція”. Колектив з’явився 2019-го. Сцена, глядачі, гастролі. Усе розвивалося за планом. Незапланованою стала війна
«Ніхто не очікував із нас, що війна буде такою. Ми проходили щось схоже, як нам здавалося, 2014-го. Тоді в Маріуполі також були військові, була техніка, танки. Але тоді, як виявляється, ми малою кров’ю відплатили», – розповідає актор театру авторської п’єси «Концепція» Дмитро Гриценко.
Лише виїхавши з окупації Дмитро дізнався, що місце його виступів – Маріупольський драмтеатр – розбомбили росіяни.
«Це було дуже боляче, тому що все місто було як одна велика рана, і це був постріл у саме серце», – ділиться Дмитро.
Історії акторів зібрали в один сценарій. Так з’явилася вистава «Обличчя кольору війна». Тепер вони репетирують «Життя переселенське». Це вже збірний образ кожного, кому вдалося виїхати з Маріуполя
«Коли моя героїня кричить фразу “Дивіться, наші!”, щоразу в мене мороз по шкірі. Бо це те, що я відчувала і тут, мабуть, уже не граю. Окупанти прийшли, щоби нас бомбити, знищити місто, вони знищили моє минуле життя повністю. І раптом на блокпостах вони роздавали дітям цукерки. А ще запитували, чого ми рухаємось у бік українських військових. Мовляв, є ж траса на Донецьк або на Крим. І це вони такі добрі, такі щирі, вони такі раді, що ти в якийсь момент думаєш, а може правда вони прийшли нас звільнити? А потім така: стоп, від чого звільнити? Усе ж було добре!», – пригадує акторка театру авторської п’єси «Концепція» Катерина Колмикова.
Усіх акторів разом знову зібрав режисер Олексій Гнатюк. «Чому б не спробувати, але тепер у Києві?», – подумав чоловік. «Важко грати. За щастя – зустрітися знову всім разом», – каже акторка театру Катерина.
«Я знаю, що багато сімей розлучені через війну. Перебувають далеко від дому. А ми маємо таке щастя приходити й бачити рідних людей. Актори – це ж сім’я», – розповідає актор театру авторської п’єси «Концепція» Дмитро Гриценко.
На їхніх виставах легко впізнати глядачів-маріупольців. Вони плачуть ледве не весь час. А ті, хто не знає, що таке окупація, затамувавши подих, стежать за акторами. Вони не грають, а живуть. Бо кожен момент пережили й самі. Втративши все, вони не втратили себе. Вистави – це все, що залишилось у них від колишнього життя. Вони відродили свій театр у Києві. Кожен зі своєю історією порятунку. Але зі спільним фіналом.
Автор: Юліана Діткун
