Як Лейпцигу вдається пересаджувати мешканців на велосипеди, йшлося у сюжеті КИЇВ24.

Киянка Марина живе в Лейпцигу понад 10 років і працює у тутешньому муніципалітеті.

«Перше що мене вразило, коли я 12 років приїхала в Лейпциг — це були велосипедисти. Це була вже тоді величезна кількість велосипедистів на дорогах міста. І оця дуже розумна інфраструктура для велосипедистів», – згадує вона.

З того часу велосипедистів у місті додалось. За інформацією міської влади, кількість власників двоколісних за 20 років подвоїлась.

«В Лейпцигу на 620 тисяч населення приблизно 200 тисяч автомобілів зареєстровано, і приблизно 590 тисяч велосипедів. Тобто велосипедів, майже дорівнює кількості мешканців. Майже кожне домогосподарство, квартира чи сім’я в Лейпцигу має 1-2-3 велосипеди, які люди все більше й більше використовують», – каже фахівець з міської мобільності Віктор Загреба.

Пересідати на двоколісні людей спонукає перш за все безпека руху. Яку забезпечує розвинена велосипедна інфраструктура. Веломережа в Лейпцигу складає майже чверть автодорожньої, всього 550 кілометрів, включно із велодоріжками та велосмугами.

Переважно всі із розміткою, позначенням правих і лівих поворотів. Для розпізнавання, в багатьох місцях велодоріжки пофарбовані в червоний колір. Регулюють велосипедний рух спеціальні світлофори та дорожні знаки. На відміну від українських міст, у Лейпцигу пішоходи та автомобілісти не конфліктують із велосипедистами. Всі учасники транспортного руху рівні у правах, розповідає львівський архітектор Юліан Чаплінський, який переконався в цьому на власному досвіді.

«Їжджу по вулиці й автомобілі пригальмовують, автомобілі скрізь будуть дуже делікатно до вас ставитись, навіть якщо ви будете тупити не знаючи правил, ніхто не буде сигналити і кричати “дикун, звідки ти приїхав”», – каже він.

А ще у Лейпцигу понад півтисячі велосипедних паркувальних стійок. І підземна безоплатна велопарковка майже на 2 тисячі місць. її біля університету збудували кілька років тому. Тепер двоколісні не захаращують вулицю.

У Лейпцигу поширені майстерні з ремонту велосипедів. Та функціонує система громадського велопрокату. До речі, найбільша в Німеччині мережа велопрокатів nextbike, яка з 18-го року в Києві, заснована саме в Лейпцигу.

Розвитком велоінфраструктури міста займаються, з 90-х, розповідає місцевий житель пан Хайнеманн.

«Тоді стали доступнішими автомобілі, рух в Лейпцигу блокували затори, у промисловому місті додавалось шуму і бруду. Отож влада почала інвестувати у створення необхідної велосипедної інфраструктури», – розказав він

Сьогодні велосипеди – невіднятна частина міської логістики. Вони часто виконують функцію останньої милі, коли потрібно дістатись кінцевої точки подорожі без громадського транспорту.

«Чим відрізняється політика Лейпцигу, і взагалі життя від, наприклад, Львова чи Києва, тим що тут у сфері транспорту – як меню. Людина вибирає, що поїсти в залежності настрою, стану, і часу доби. Таке міксування засобів пересування — це те, що відрізняє здорове місто, з точки зору транспорту, від хворого», – каже фахівець з міської мобільності Віктор Загреба.

У Лейпцигу навіть мінікрамниці та мінікав’ярні — на велосипедах. На двоколісних екологічніше та економніше. Тоді як у Києві, за підрахунками профільного департаменту, містяни 9 годин на рік проводять у заторах. Мешканці Лейпцига заощаджують час пересуваючись на двоколісних. Через переваги велотранспорту киянка Марина у Німеччині відмовилась від автомобіля.

«В мене є виключно велосипед, в мене є маленька дитина яку я перевожу, до садочка у велосипедній колясці. І нам цього супер-вистачає. За пів години можна і дитину відвезти і добратися до роботи», –  каже вона.

Втім є у велосипедного транспорту і суттєвий недолік. За статистикою місцевих правоохоронців щодня в Лейпцигу викрадають зо 3 десятки велосипедів. А на рік це понад 11 тисяч двоколісних. Місцеві поліціянти визнають, що наразі не можуть впоратись із цієї проблемою.

Оксана Опришко