Про одного із них — Праведника народів світу Василя Назаренка йшлося у матеріалі КИЇВ24.

Пам’ятну відзнаку та почесне звання Праведників народів світу українська родина отримала від Ізраїлю. 82 роки тому Назаренки врятували від загибелі Етей та Бетю Ядушвілер.

«Те, що ми зробили, ми не вважали, що це героїзм. Ми не вважали принаймні в сім’ї ніколи такої розмови не було», – розповідає Василь Назаренко.

Чоловік пригадує, як 11-річним хлопчиком на порозі батьківської хати побачив незнайому жінку. Це було у серпні 41-го. Та прийшла на подвір’я увечері, попросила заночувати.

«Тьотя Анюта відчинила хвіртку так, як стояла. Навіть вузлика не мала з собою. Ми їх не знали, не бачили ніколи і не зустрічались ніколи з ними. Зранку вона встає і підходить до батька: «Мусій Васильович, врятуйте життя», – пригадує Назаренко.

На родинній нараді Назаренки вирішили дозволили жінці лишитися. А згодом, старші сестри Василя допомогли врятувати з гето і її дочку – Бетю. Дівчину знайшли на примусових роботах поблизу Немирова.

«Вони по обличчю і за описом упізнали Бетю. «Бетя, ти?». Ось, мовляв, так і так, мама там. Ну і обійшли охорону і цим шляхом полями, дорогами польовими через села прийшли додому», – розповів Назаренко.

Дві родини — українська та єврейська розділили між собою і дах і хліб на довгі два з половиною роки. Своїх таємних гостей Назаренки ретельно переховували навіть від сусідів.

«Взимку під ліжком, або на печі, а влітку в сараї перебували, значить, нікуди не показувались влітку», – каже Праведник народів світу.

Коли поліцаї перевіряли у селах хати, маленький Василь відводив Ядушвілерів далеко у поле. Там жінки ховалися у копиці сіна.

«Щодня мама готувала їжу і я носив водичку і харчі», – пригадує пан Василь.

За допомогу євреям українцям загрожував розстріл. І Назаренки знали чим ризикують. А тому щовечора готувалися до найгіршого.

«Чутки доходили про те, що вночі знищують, з собаками. Значить, якщо щось, розбігаємось, не всі разом, а розбігаємось. Кожен мав свій напрямок. Хто з нас залишиться, потім розкаже історію. Не було такого, щоб їх позбутися, відправити і таке інше. Відмовитись від них – таких думок не з’являлось», – розповідає Назаренко.

Коли село звільнили — тітка Аня з Бетею виїхали до Вінниці. Але зв’язок з Назаренками підтримували до кінця життя. Нині — спілкуються їхні онуки та правнуки.

На нагороді Праведників написано «Хто врятував хоча б одне життя, врятував цілий світ».

Юлія Махових