28 червня – це офіційно неробочий день, передбачений статтею 73 Кодексу законів про працю України. Навіть якщо свято випадає на суботу чи неділю, воно не втрачає свого статусу як державне.

Проте сам по собі вихідний у цей день нічого не змінює для більшості українців, адже субота і так є неробочою для багатьох категорій працівників.

У мирний час таке перенесення передбачене законодавством. Згідно зі статтею 67 КЗпП, якщо святковий день збігається з вихідним (суботою чи неділею), наступний після нього робочий день мав би бути вихідним. Тобто в нашому випадку – понеділок, 30 червня.

Але під час дії воєнного стану в Україні ця норма не застосовується. Це чітко зазначено в законі № 2136-IX “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану”. Він тимчасово скасовує дію положень про святкові і неробочі дні, включно з автоматичним перенесенням вихідних.

Таким чином, понеділок, 30 червня 2025 року, не буде офіційним додатковим вихідним днем. Цей день залишається звичайним робочим.

Водночас роботодавець має право самостійно ухвалити рішення про надання вихідного – наприклад, у межах внутрішнього графіка, колективного договору або наказу по компанії.

У державному секторі (наприклад, для держслужбовців або працівників органів місцевого самоврядування) такі рішення зазвичай ухвалюються окремими розпорядженнями Кабінету Міністрів. Станом на червень такого документа щодо 30 червня не оприлюднено.

Громадянам варто заздалегідь дізнатися про графік своєї роботи на останній тиждень червня. Якщо роботодавець не оголосить додатковий вихідний, 30 червня буде звичайним робочим днем.

Також рекомендується уточнювати графік роботи банків, поштових відділень, держустанов і медичних закладів – особливо тим, хто планує подорожі або вирішення важливих справ у цей період.

Як ухвалювали Конституцію України: історія

Одразу після визначення суверенітету України (16 липня 1990 року) почалося створення Конституції як Основного Закону держави. Спочатку в жовтні створили Конституційну комісію. Від 1991 до 1996 року комісією було розроблено кілька варіантів Конституції, які обговорювали і доповнювали.

Над створенням документу працювали довго і натхненно, було багато суперечок, особливо тих, що стосувалися державної символіки, розподілу влади та власності, статусу Автономної Республіки Крим, статусу російської мови.

Нарешті, в ніч проти 28 червня 1996 року Верховною Радою була ухвалена фінальна версія Конституції України. Тоді документ схвалило дві третини депутатських голосів. В Конституції були зазначені: сильна влада президента, гарантувалися права приватної власності, затрведжені символи держави, ліквідація автономності для Криму і панування української мови.

Хоча Конституція України й була створена саме 1996 року, проте вона має свою, набагато глибшу історію. Український народ пройшов довгий шлях до неї. Так, першу Конституцію створив Пилип Орлик 1710 року. Документ називався “Пакти і Конституції прав та вольностей Війська Запорозького”. Він відіграв дуже важливу роль в історії нашої держави.

Другу Конституцію ухвалила 1918 року Центральна Рада УНР. В ній містилися доволі прогресивне на той час поняття про державність. Створювали документ під керівництвом Михайла Грушевського, однак, він не зміг набрати чинності через німецьке вторгнення.