Голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович прокоментував вислювлювання режисера Сергія Лозниці, зроблені ним після прем’єри фільму «Бабин Яр. Контекст» на Каннському кінофестивалі.

Стрічка отримала нагороду кінофестивалю для документальних фільмів. Там же, у Каннах, Лозниця дав інтерв’ю кінознавцю Лук‘яну Галкіну; окремі фрагменти цієї розмови Дробович вирішив прокоментувати, оскільки вважає їх «історично помилковими». Свою позицію він виклав у блозі на «Українській правді».

Зокрема, Дробович спростовує наступні твердження Лозниці з його інтерв’ю:

  • «Україна як країна вперше з’явилася в 1991 році в результаті розпаду Радянського Союзу»: Дробович зауважує, що Українська Народна Республіка 1917–1921 років була суб’єктом міжнародних відносин, «укладала міжнародні угоди, встановила дипломатичні взаємини і відкрила посольства у декількох десятках країн світу». Докази цього можна знайти в багатьох історичних документах;
  • «Населення, мешканці Києва – не євреї, – в принципі теж ніяк не висловили свого ставлення [до подій у Бабиному Ярі]. Ну, може, були випадки коли допомагали та приховували [євреїв], але це були поодинокі випадки»: зі слів Дробовича, відомо «не про десятки, а про майже півтори сотні випадків, коли кияни ризикували життям заради порятунку своїх сусідів-євреїв». Він вказує також на те, що офіційно Праведників народів світу з Києва, визнаних Ізраїлем, понад 144 особи;
  • «60% поляків, 30% євреїв було у Львові [в 1941 році]»: Дробович вважає, що ці цифри, які Лозниця навів у контексті Львівського погрому 1941 року, «некоректні та завищені»;
  • «Україні як країні належать також частини, які потрапили туди завдяки пакту «Молотова-Ріббентропа»: Дробович вважає що своїми західними кордонами Україна зобов’язана «підпільникам, партизанам, солдатам та офіцерам», а також наголошує, що післявоєнні офіційно визнані світом кордони були встановлені за результатами Тегеранської та Ялтинської конференцій, де питання кордону із Польщею «вирішувалося не на підставі згаданого вище злочинного пакту і секретних протоколів до нього, а з опорою на більш ранню «лінію Керзона»;
  • «Коли ви говорите українська трагедія [про Бабин Яр], я з вами не згоден докорінно. А от якщо ви скажете єврейська трагедія, або трагедія єврейського народу [тоді так]»: цю фразу Лозниці Дробович називає неправдою «в історичному, екзистенційному і просто людському» вимірах. Він нагадує, що під час Другої світової держави Ізраїль взагалі не існувало, що «київські євреї на початок війни були повністю інтегровані в суспільство» і, мовляв, мало чим відрізнялися від інших киян. Дробович знову згадує про випадки спроб порятунку євреїв від розстрілів звичайними киянами і додає, що ця трагедія згодом була описана у творах безлічі українських авторів. Історик підсумовує, що ця фраза Лозниці «ранить своїм наміром відчужити нас, якось безапеляційно та холодно заперечити наше право на пам’ять, переживання, історію і біль».

Додамо також, що Лозниця серед іншого заявив також, що не має нічого проти того, що громадяни Росії беруть участь у створенні меморіалу Бабиного Яру в Києві. На зауваження ведучого про те, що Україна і РФ зараз у стані війни, режисер сказав, що «це не означає, що потрібно воювати з культурою».

Зауважимо, що Дробович у своєму блозі закликає Лозницю до діалогу і висловляє сподівання, що той ще може змінити свою думку.

Як ми повідомляли, проект меморіалу авторства неурядового фонду «Меморіал Голокосту «Бабин Яр» передбачає початок будівництва об’єкту у 2023 році, і відкриття у 2025-му. У мережі є фото проекту, який переміг на конкурсі авторів. Цей проект в Україні часто критикують, оскільки згаданий благодійний фонд регулярно пов’язують з російськими олігархічними групами (Михайло Фрідман, Павло Фукс, Герман Хан).

Також існує проект українського державного меморіалу жертв розстрілів у Бабиному яру, створення якого у червні минулого року анонсував міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Його планували збудувати і відкрити до 80-х роковин Бабиного Яру, у цьому році. Нині відомо, що поки плануються лише громадські слухання щодо українського проекту меморіалізації трагедії.

Додамо також, що міністр Ткаченко не вбачає ризику в реалізації російського проекту щодо Бабиного Яру.

Фото: Фейсбук