Після смерті пілота Степана Тарабалки у російсько-українській війні його мати Наталія почала волонтерити. Гроші, які отримала від держави за загибель сина, жінка віддала на купівлю автомобіля для військових — про це вона розповіла в інтерв’ю “Суспільне”.
Степан Тарабалка, майор ЗСУ, пілот 40 бригади тактичної авіації Повітряних сил, загинув 13 березня у віці 29 років під час повітряних боїв з російськими фашистами. Його, як і інших пілотів бригади, називали “Привидом Києва”.
Стати пілотом було мрією Степана, каже його мама Наталія. До своєї мети хлопець йшов поступово: спочатку закінчив Прикарпатський військово-спортивний ліцей, пізніше — Харківський національний університет Повітряних сил.
“Я написала вірш. Перший рядочок: “Ти вирішив Героєм стати, а маму спитати?” — читає Наталія.
“Коли ми розмовляли, він ділився: “Настільки там, мамо, красиво, настільки відчуваєш простір, цю висоту, просто там відчуваєш себе, як вдома”. Я спілкувалася з людьми тепер у частині. Там кажуть, що він настільки те все детально робив — підготовку до польотів, потім — розбір польотів. Він докладно намагався кожну дрібницю розібрати“, — говорить Наталія Тарабалка.
Після початку повномасштабної війни мама із сином спілкувалися рідко. Наталія Тарабалка каже, усе — через зайнятість Степана. Найбільше їй запам’яталася розмова із сином по відеозв’язку через тиждень після вторгнення РФ в Україну.
“Знаєте, мені не треба було слів. І йому не треба було слів. Він просто подивився на мене, я подивилася на нього і в очах побачила цей відблиск війни, це жахіття, яке відображали його очі. Я вже не питала, ні як, ні що. Я розуміла, наскільки все серйозно…“, — пригадує жінка.
Зараз Наталія Тарабалка займається волонтерством — збирає запити від військових, а потім з іншими місцевими жителями формують для них допомогу.
“Те, що я зараз роблю, дає мені шанс та можливість далі жити, відчувати себе потрібною. І якщо так склалося, то хочеться бути потрібною для інших дітей, синів, батьків. Ти займаєшся тими речами, якими маєш займатися. Це, з одного боку, надихає, з іншого — ти сам проходиш якийсь такий період, що ти — не один, є багато однодумців, які підтримують та розділяють твій біль“, — ділиться жінка.
Інші волонтери, з якими працює Тарабалка, кажуть, що не знали, що вона — мама загиблого пілота, а гроші, які жертвує, — виплати з держбюджету за смерть сина.
“Наталія — дуже сильна та міцна жінка, яка допомагає і віддає все. Коли я їй сказав, що потрібно багато грошей і, може, не варто, вона відповіла: “Я втратила все, що мала найдорожче“, — розповідає виконувач обов’язків керівника “Народної самооборони Коломийщини” Юрій Долинський.
Зараз Наталія Тарабалка також займається створенням на Коломийщині центру оздоровлення для військових та їхніх сімей.
“Зараз я багато спілкуюся з хлопцями, які ще у 2015 році воювали. І наскільки їм важко адаптуватися було у цьому середовищі, бо там — війна, а тут — мир. І цей перехід на підсвідомому рівні, на рівні душі — настільки важкий без підтримки, що людина в собі замикається“, — говорить жінка.
За словами Наталії, вона вже знайшла приміщення для центру в одній із громад Коломийського району та розробляє концепцію закладу.
Нагадаємо, Степана Тарабалку деякий час вважали “Привидом Києва”. У повітряних силах ЗСУ спростували цю інформацію, вказавши, що «Привид Києва» – це збірний образодразу кількох льотчиків-асів.
Фото: Фейсбук
