Чи вдається їм домогтися справедливості, йшлося у сюжеті КИЇВ24.
Жителі гуртожитку колись працювали на заводі «Радар» і отримали це житло на Стратегічному шосе, 39 та 41. Тут виросли сім’ї, народилися діти й онуки. Втім через десятки років життя у цих стінах стало нестерпним. Особливо тоді, коли новий в.о. директора керуючої компанії вирішив суттєво підняти вартість проживання.
«Було 9 грн за квадратний метр, він поставив 77 грн 60 коп. Просто за те, що завод не працює, і я двірником теж», – скаржиться мешканка будинку.
«То вони по 400 кіловатів за світло на одну людину, а в мене троє – 1200 кіловат за світло. Люди добрі. 30 кубів води, що це?», – бідкається інша.
Люди відмовилися платити за це і зараз вже мають борги по 20 тисяч грн, які намагаються оскаржити через суд. Водночас мешканці звертаються до усіх можливих інстанцій аби гуртожиток став на баланс міста і перестав підпорядковуватись ДП «Наш дім».
«Голосіївська РДА готова нас прийняти. Тут була комісія, зрозуміло, є якісь недоліки, які нам треба усунути, мешканці згодні. Але сам ДП «Наш Дім» гальмує цей процес не надаючи ніяких відповідей взагалі нікому», – пояснює місцевий мешканець Юрій Пірковський.
Життя в гуртожитках нелегке. Як станеться прорив труби чи повибиває вікна після прильоту — доведеться лагодити все самотужки. Так було й у випадку з підвалом, який слугує бомбосховищем. Приміщення заповнила вода з каналізації й копирсатися в багнюці довелося одному з мешканців.
У занедбаному стані й інші частини будівлі. На стінах кухні та душових багаторічний грибок, у під’їздах — зрізані батареї, проводка постійно горить. Одна з найбільших проблем — це дах, який через величезну кількість дірок більше схожий на сито.
Та найстрашніше те, що може посипатися стеля. Так уже сталося в кількох оселях.
Мешканці гуртожитків звинувачують керуючу компанію в невиконанні своїх обов’язків. Свою позицію громада намагалася висловити на зустрічі з так званим в.о. директора ДП «Наш Дім» Валерієм Герасименком, але розмова швидко перейшла в суперечку. Він наполягає, що гуртожитки не житловий фонд і їхні мешканці не мають права там проживати.
«Тариф 9,5 грн за метр квадратний, який платить уся комунальна власність передбачає обслуговування будинку тільки ззовні – це прибирання території, це інженерні мережі, дах і підвал. Все інше всередині: кухня, коридори – ось це їхнє. Вони повинні самі платити, вони нічого не платили й вони кажуть: «ви нам винні». Ми нічого не винні, наша справа тільки стояк», – розказав журналістам Герасименко.
Юрист каже, що у словах представника ДП «Наш Дім» є частка істини, адже фактично мешканці гуртожитків не є власниками кімнат чи квартир. Єдиний документ, який надає їм право там проживати — це ордер. Після 10 років люди за законом мали право приватизувати квадратні метри й стати власниками, втім не зробили цього.
«Всі думають, що ордер це все. Це вже моя власність, і мене звідси ніхто не виселить, не вижене. Так, тебе не виселять. Це проблема в самому менталітеті людини. Довести до логічного завершення реєстрацію права власності — відсотків 80 людей до цього не доходять. Вони думають: отримав ордер, поставив в рамочку, живу скільки хочу. А от якби було право власності, тоді вже все», – пояснив він.
Зі слів адвоката, тепер аби люди стали власниками, потрібно щоб гуртожиток спершу перейшов на баланс міста. Це можливо, але міські органи лякає те, що відповідальність за аварійні будинки ляже на їхні плечі.
«Вони то, можливо, і хочуть взяти, але дайте, будь ласка, цей гуртожиток, який би хоча б відповідав тим технічним умовам, за які завтра не посадять когось із посадових осіб із органів місцевого самоврядування. Є дуже велика дилема в нашому законі. Не визначено чітко програму фінансування передачі цих гуртожитків з державної власності в комунальну власність», – каже юрист.
Фонд Держмайна та столична влада не коментують цей випадок, допоки не вирішать як реорганізувати ДП «Наш дім». Тому наразі доля гуртожитків на Стратегічному шосе, 39 та 41 не визначена.
Мешканці вже найняли адвоката, який захищатиме їх права у суді. Усі сподіваються: справа зрушить з місця, та водночас побоюються, що можуть не дочекатися гарячих батарей через тяганину. Однак чи справді все буде саме так — побачимо згодом.
Святослав Тромса
