Тож черговий випуск радіопрограми «Лабіринтами вулиць» на «Радіо Київ 98 FM» має на меті познайомити з архітектором Андрієм Меленським.
Гуляючи Хрещатиком, ви колись замислювались над тим, хто саме окреслив напрямок та вигляд цієї вулиці. А хто сформував сучасне обличчя Подолу? Хто, зрештою, збудував «Гостинний двір», керував будівництвом бурси Києво-Могилянської академії? Не знаєте? Усе це на початку XIX століття зробив перший офіційний головний архітектор нашого міста Андрій Меленський.
Гостинний двір, 1860-ті рр.
Невідомо широкому загалу, мабуть, і те, що саме Меленський був проєктантом і будівником Хрестовоздвиженської церкви на «Кожум’яках». Саме тієї, у якій вінчався український художник Григорій Світлицький, автор чудових розписів цієї ж церкви.
Може, комусь це здасться не зовсім справедливим, але Андрій Іванович Меленський був вихідцем з Московщини. Народився він у 1766 році в сім’ї військовослужбовця. Стати архітектором, або, як тоді казали, зодчим, Андрій Іванович вирішив із самого малку. І вже з 10 років хлопець пішов учитися в наказ кам’яних справ. Учився він у знаменитого в ті часи зодчого Карла Бланка. Згодом працював з Василем Баженовим, Матвієм Казаковим і Джакомо Кваренгі. Проте, майже все свідоме життя архітектор працював у Києві. До нашого міста молодий зодчий потрапив у самому кінці XVIII століття. Сюди він приїхав у складі містобудівельної комісії. Це відрядження, урешті-решт, затяглося на цілих 40 років. Невдовзі по приїзду, Андрія Меленського призначили головним архітектором міста. Щоправда, у ті давні часи ця посада називалася інакше — керівник креслярні.
План і фасад церкви Св. Миколая на Аскольдовій могилі. 1810 р.
Про життя та діяльність одного з перших київських архітекторів відомо не так і багато. Довкола його біографії більше здогадок та міфів, ніж правди. І лише останнім часом з архівів почали діставати документи, які здатні пролити світло на життя Андрія Меленського в Києві. Знаємо напевно, що 1 травня 1810 року: «46-летний вдовец Андрей Иванович Меленский и 27-летняя Пелагея Ивановна Лешкевич обвенчались в церкви Миколи Притиска».
Мешкало ж подружжя в одній із садиб на Подолі. Яким був Київ у ті далекі роки? Це було дивовижне та дещо шокове видовище. Уявіть собі, типове провінційне містечко з вузькими, кривими та нечистими вулицями. Більшість його садиб була дерев’яною. Вулицями запросто вешталася худоба. У дощ та навесні місто ставало непролазним від бруду. А влітку задихалося в пилюці.
І ось серед усієї цієї провінційної простоти, у Старому місті, височіли величні руїни доби Київської Русі. Сам Київ був ніби розділений на три окремих міста. Найохайнішою та найбагатшою частиною був Печерськ з його адміністративними будівлями та будинками губернаторів. Найзаплутанішою та найтаємничішою частиною була так звана «Гора» або Старе місто. Тут, серед решток старих валів, розрослися справжні ліси, за якими від Софії не було видно Михайлівського Монастиря. Життя ж вирувало на Подолі. Тут було тісно від садиб та торжищ. І саме це місце було в ті часи серцем Києва. Саме з перебудови Подолу, який повсякчас потерпав від пожеж, і розпочав свою діяльність Андрій Меленський.
Пожежа 1811 року стала переломним моментом і в професійному, і в приватному житті Андрія Івановича. Садиба поблизу Притисько-Микільської церкви, у якій він мешкав разом з родиною, теж згоріла. На той час десь тут стояв невеликий дерев’яний будиночок із садом. Замість згорілої вщент садиби, родина отримала іншу, майже на тому ж місці. На розі теперішніх вулиць Хорива та Костянтинівської. Цей будинок під номером 11/13, який збудував для себе Андрій Меленський і в якому прожив 15 років, зберігся й донині.
План Подолу 1811 р., складений архітектором А. І. Меленським
Після того, як Поділ згорів, архітектору якраз час було братися до справи. Озброєний новітніми знаннями та натхненний українськими традиціями, Андрій Меленський розробив план перебудови. Ідея головного київського зодчого – зберегти стару радіальну систему вулиць середньовічного Києва – не сподобалася Царю та його оточенню.
Петербурзьким колам більше до вподоби були суворі, чіткі класичні лінії вулиці, що перетиналися виключно під прямим кутом. Тому післяпожежне перепланування доручили петербурзькому архітектору Вільяму Гесте. Придворний інженер подякував Меленському за надані матеріали й розробки та просто наклав на наявний план сітку прямокутних кварталів. При цьому, петербурзький майстер навіть не потрудився врахувати рельєф, наявну систему комунікацій, водостоків та давню структуру вулиць Києва.
Проєкт перепланування кварталів, без дати. Можливо, 1814 р.
На відміну від цього проєкту, у плані Меленського було взято до уваги і рельєф, і традиції. Він хотів максимально зберегти прадавню систему вулиць. Враховано було навіть кожну кам’яну будівлю, що збереглася після пожежі.
На жаль, київському архітектору на практиці довелося втілювати у життя не свої, а чужі задуми. Отож, маємо сьогодні Поділ такий, як є. Ось що писав про його роботу та про оновлений Поділ мистецтвознавець минулого: «Меленским были выработаны типы разных зданий, проекты коих хранятся ныне в городском музее. Сообразно духу времени старые узорочные барочные здания и новые постройки получили черты стиля Римской Империи. Ибо в то время когда победоносные войны Наполеона возродили идею Римской Империи, Рим и все римское, не исключая даже модных уборов, были в большом фаворе. Фантазия и изобретательность художников, и лёгкость барочных форм была вытеснена строгостью и симметрической правильностью классицизма. Стены остались без украшений. Только голые колоны, пилястры и архитектурные фризы, и Аттики были оставлены на стенах для оживления зданий».
Найкращий спосіб зрозуміти митця — побачити його творіння. Що ж з того, що нині залишилося в Києві, було створено його першим головним архітектором? У 1810 році на березі Дніпра, на місці, де, за легендою, убили князів Аскольда та Діра, Андрій Іванович спорудив церкву-ротонду.
Аскольдова могила. Малюнок Т. Шевченка
У радянські часи її було перетворено на парковий павільйон, і лише недавно їй повернули первісний вигляд. Ще одна відома більшості киян споруда — це аптека-музей на Подолі поблизу Флорівського монастиря. Цей будинок, звичайно, не абиякий витвір мистецтва, проте саме він демонструє, який же вигляд мали подільські магазини на початку XIX століття.
Аптека Бунге і Тецнера, відбудована після пожежі Меленським у 1818–1820 роках (одноповерхова будівля справа)
Доклав руку Меленський і до приватних будинків заможних київських міщан. Ідеться про садибу купця Назарія Сухоти та про дім ювеліра Самсона Стрельбицького.
Будинок С. Стрельбицького на вул. Покровській, 5
Обидва будинки стоять і нині на Покровській вулиці.
Наприкінці XIX століття в садибі Сухоти розміщувалась Третя київська гімназія
Ще до цього списку можна додати й церкву Різдва на Подолі, у якій згодом стояла труна з прахом Тараса Шевченка.
Церква Різдва Христового, початок XX ст.
І будинок знаменитого українського композитора Артема Веделя. І Колона Магдебурзького права, і оновлений ансамбль Флорівського монастиря.
Одним з перших Меленський почав дбати і про укріплення Дніпровських схилів та про устрій доріг.
Помер славний зодчий у 1833 році. Поховали його на кладовищі на горі Щекавиці. А за радянської влади вже нові архітектори новітніх часів зрівняли з землею старе кладовище для того, щоб на його місці спорудити типові панельні коробки для потреб трудящих.
Фото: відкриті джерела
