Та чи варто її позбуватися, чи вона навпаки корисна для екосистеми міста, дізнавалися журналісти телеканалу «Київ».

Вічнозелений напівпаразит омела з кожним роком поширюється на деревах парків та лісів дедалі більше. Комунальники систематично з нею борються.

Генеральний директор КО «Київзеленбуд» Олексій Король розказав, що екзофіт з’являється на дереві, коли ягода омели потрапляє на гілку дерева-господаря і проростає там.

Найбільш розповсюджений вид омели в Україні – це омела біла. Нині вона уражає вже не тільки листяні дерева, але й хвойні. Після консультацій із польськими колегами в Київзеленбуді вирішили випробувати новий метод, щоб максимально зменшити шанси омели наново розростися на дереві.

Спочатку кущ омели зрізають, потім замотують в агроволокно, щоб не потрапляло сонячне проміння. І так залишають на рік.

«Фактично на тих деревах, які обрізаються, з часом омела може відновитися. Тому що коріння омели може бути 1 метр і навіть до 3 метрів. Навіть коли ми обрізаємо 50 см від самого куща, це не означає, що ми повністю знищуємо коріння» – розповідає Король.

Омела – рослина-довгожитель, на деревах може квартируватися подекуди до 30 років. Найбільше полюбляє оселятися на тополях, липах, білих акаціях, яблунях та кленах. Сертифікованих хімпрепаратів для боротьби з нею в Україні немає. Та й використовувати хімічний метод у місті – не найкраще рішення. Тому «різати» гілля, а потім спалювати у твердопаливних котлах поки що найефективніше.

Але чи варто прибирати омелу взагалі, кияни однозначної відповіді не мають.

Одні обстоюють думку, що «це якась болячка» і з нею треба боротися, бо вона розноситься по всіх деревах.  Інші вважають,  що рослина живе в симбіозі з деревом, як задумано природою.

Та орнітолог Наталія Атамась переконує: хоч омела й паразит, користі від неї також немало. Адже взимку дерева з рослинами-квартирантами стають справжнім рестораном для птахів. Найбільших ласунів, як от омелюхів та дроздів-омелюхів, навіть назвали іменем цієї рослини.

«Це їдальня, птахи їдять омелу. Вона надає оце їдло у період, коли інше їдло вже скінчилось, тобто наприкінці зими. У нас є зима, птахи під’їдають всі природні корми, нарешті вони закінчуються, а омели дуже багато. Вона важлива саме у лютому-березні, коли закінчилося все, все поїли, а вона ще стоїть, ще є», – каже орнітологиня.

Кущ-паразит стає і прихистком від снігу та вітру або тимчасовим помешканням для пернатих, коли листя на деревах ще немає і зробити домівку немає з чого.

«Омела в лісах може бути не корисна для конкретного дерева, але дуже корисна для екосистеми в цілому. На ній в холодний період будуть жити комахи, які будуть її їсти, різні гриби, які на ній теж живуть. І ця екосистема вся буде існувати в умовах, коли без омели існувати не може», – розповідає Атамась.

Єдиним дієвим методом розв’язання проблеми є засадження парків та скверів тими видами дерев, які погано заражаються.

«Якщо ми будемо висаджувати велику кількість хвойних, які дуже погано заражаються омелою, тільки деякими її підвидами, майже не заражаються, то ми цей ланцюжок зараження перериваємо», – каже вона.

Водночас у КО «Київзеленбуд», аби не залишати пташок без природного корму, пропонують збільшувати кількість насаджень, які мають ягоди.

«Наприклад, та сама горобина. Вона дає можливість птахам харчуватися, є їхньою кормовою базою і сприяє поширенню біорізноманіття» – кажуть у КО «Київзеленбуд».

Та от чи смакуватиме таке меню омелюхам?