Як змінилась ситуація і чому розповідати про свій страх військовим стає нормою – йшлось в сюжеті «КИЇВ24».
Світ постійно змінюється, але у багатьох у голові все ще сидять застарілі поняття. І одне з них – чоловіки мають бути суворими і ніколи не проявляти емоцій, щоб не сталося. Бо це, мовляв, прояв слабкості.
«Знаєте, як у нас буденно: я чоловік, не буду ні до кого звертатись, щоб мені там хтось щось розповідав. Я сам впораюсь. Не впорається», – переконує Сергій Дорошенко, заступник командира в/ч 68-ої окремої єгерської бригади з морально-психологічного забезпечення.
Та реальні бойові дії, в яких беруть участь не лише кадрові військові, а й ті, хто раніше не мав справи зі зброєю, розставили все на свої місця. І нині бійці починають розуміти: розповісти про пережите – це не прояв слабкості, а навпаки – наче скинути камінь з плечей. Тим паче, що наша армія постійно поповнюється фахівцями – військовими психологами.
«В кожній військовій частині з’явилися підрозділи забезпечення, такі як група контролю бойового стресу. Така група є в підрозділах армій країн НАТО – це група кваліфікованих психологів безпосередньо у підрозділі»,- розповідає начальник відділу психологічного супроводу – заступник начальника управління психологічного забезпечення ГУ МПЗ ЗСУ Олексій Лесюк.
Організм може реагувати на стрес абсолютно по-різному. У когось через вибухи збільшується активність, а хтось – навпаки – ціпеніє на місці і не може ворухнутися. І це не через страх, а через особливості роботи мозку. Тому завдання фахівців – працювати з військовослужбовцями ще до того, як вони потраплять в окоп на передовій. З цією метою в навчальних центрах створюються спеціальні психологічні смуги перешкод.
«Максимально потрібна імітація бойових дій. Це і світло-шумові ефекти, муляжі розірваних тіл. Для того, щоб людина звикала, що війна – це жахіття, але контролювати себе можливо»,-переконаний Владислав Синяговський, начальник відділення оперативної психологічної роботи 77 Центру МПЗ ОК «Північ».
У кожній бригаді сформовані команди психологів. І найбільше працюють з бійцями, які беруть участь в активних бойових діях. Бо саме там найвищий ризик отримати не лише вогнепальне, але й емоційне поранення. В Україні за «натівським» стандартом уже створені спеціальні групи контролю психологічного стресу.
«Намагаються стабілізувати психологічний стан, є певні терміни: три – максимум п’ять днів. Там же надається кваліфікована глибинна робота, саме психологічна»,- розкриває специфіку роботи військових психологів Наталія Мельник, начальниця відділу оперативної психологічної роботи у військах (силах) Центру МПЗ ЗСУ.
І якщо вдалося все вирішити оперативно – боєць повертається у стрій до побратимів. Якщо ж спеціаліст розуміє, що емоційна травма занадто глибока – він має право направити такого військового на подальше лікування. І ця процедура проходить в доволі короткі строки, адже тепер до психологів дослухаються. Беруть до уваги поради спеціалістів і командири різних ланок.
Олександр Храпач
