Про підготовку священнослужителів до капеланської служби йшлося у сюжеті КИЇВ24.
Священнослужитель Олег Макаровський народився у Хабаровському краї росії, бо у сорокових роках минулого століття його родина була репресована радянською владою. І з рідної Галичини відправлена на 22-річне заслання до сибіру.
Олег ніколи не забував історію своєї родини, завжди знав, хто справжній ворог українців. Тому ще з початку Революції Гідності, будучи священником, волонтерив на Майдані. А далі – на фронті.
«Коли ти бачиш, як твоя родина проходила через ці жорна тоталітарної системи. І ти знаєш про це не з книг і фільмів, бо це передавалося в родині з уст в уста. То звичайно, що ти вбираєш це і переймаєшся тим, і потім своїм вже дітям і внукам розказуєш. Все ж таки це віковічний ворог, ця війна не з 2012 року чи 24 лютого 2022 року, ця війна фактично з Переяславської ради», – каже він.
Нині отець Олег — штатний військовий капелан Збройних Сил України, він разом з іншими офіцерами приїхав до Києва на шеститижневий курс підвищення кваліфікації.
«Дві третини в цьому курсі стосується військових аспектів, ми маємо розуміти, що священник пастор, він приходить з цивільного життя і певні питання йому необхідно знати, і одна третина – це саме суто особливості капеланського служіння, тому що пасторське служіння у цивільному житті відрізняється, є свої особливості. Даємо основу для виконання службових обов’язків військовими капеланами», – розповів начальник служби військового капеланства ЗСУ, полковник Олексій Терещук.
Капелани після завершення курсу повернуться на місця свого служіння. В основному це військові частини, що виконують бойові завдання. Тому від благодійного фонду кожен з них отримав тактичні рюкзаки, турнікети, біблії, тору, Коран і книги-методички спеціально розроблені для полегшення роботи військових священнослужителів.
Нині в лавах ЗСУ тільки офіційно рахується більш як 200 військових капеланів. Священнослужителі розповідають, що найважче в роботі – це завоювати довіру військових.
«Перша проблема священнослужителів зрозуміти це середовище, тому що вони привикли, що до них йдуть ті хто їх визнають, шанують, поважають, а у війську трошки інакше — цей авторитет треба заробити, заслужити. На День Незалежності ми їхали і так сталося, що одне колесо в яму попадає, інше переднє колесо стріляє, машина перевертається і всі цілі. Тоді кажуть, ну, так, тут без Бога не обійшлося. А я жартуючи кажу, тому що, коли проповідуєш — не хочете слухати, коли молишся – жартуєте, може Бог вирішив у такий спосіб пожартувати, щоб ви нарешті повірили?», – пригадав випадок на фронті єпископ Херсонський і Каховський, керівник таврійської єпархії ПЦУ, бригадний капелан Борис (Харко).
Капелани дбають про дух українських воїнів. Саме дух воїнів є запорукою стійкості українських захисників.
Наталія Бєлогурова
