У чому її особливість, йшлось в ефірі КИЇВ24.

Україна чекає на найсучасніші німецькі гаубиці RCH-155, які влучно стріляють навіть на ходу. Україна стане їхніми першими власниками. Ціна за 18 гаубиць – 216 мільйонів євро. Це фінансує уряд Німеччини, який дав згоду на постачання ще минулого року.

RCH 155 вперше була представлена в 2014-му. Гаубиці розроблені німецьким концерном Krauss-MaffeiWegmann і є “наступниками” Panzerhaubitze 1998-го випуску, з якими працюють українські екіпажі на фронті. Ця САУ легша, всього 39 тонн проти 56-ти у Panzerhaubitze.

У цьому випадку вирішує колісне шасі на базі бронетранспортера “Боксер” (GTK «Boxer») з колісною формулою 8 на 8. Відповідно у RCH-155 хороша мобільність і швидкість у 100 кілометрів на годину по шосе. Ми вже отримували сучасні колісні САУ. До прикладу шведський Archer чи французький “Цезар”. Але RCH-155 по справжньому революційна, оскільки може вести вогонь на ходу.

Система вогню повністю автоматизована. І оскільки башта «живе своїм життям», екіпаж німецької САУ складає всього лиш дві людини. У Panzerhaubitze було п’ятеро – командир, водій та два заряджаючих. Тепер командир чи водій можуть бути і оператором вогню, заряджати САУ не потрібно. Боєкомплект САУ – 30 снарядів, вони розміщуються безпосередньо в башті.

Така висока автоматизація дозволила вперше в історії створити САУ, яка вміє дійсно вести вогонь безпосередньо під час руху. Тут мова не просто йде про те, що вона може стріляти під час руху. А мова йде про те, що вона може високоточно вести вогонь і це основний показник мобільності, тобто апогей мобільності, коли така самохідна артустановка може вести вогонь зі 155-міліметрової гармати просто під час руху.

Є певні побоювання щодо інтенсивності застосування гармати. Адже ствол у RCH-155 стоїть від Panzerhaubitze-2000. І досвід війни в Україні показав проблему зі зношенням ствола, який розрахований на 100 пострілів на добу.

І навіть якщо дотримуватись такого режиму, через декілька місяців німецькі Panzerhaubitze поїхали на ремонт. Грубо кажучи, німці розраховували на спокійну не інтенсивну війну. В Україні все ж навпаки – війна в активній фазі, особливо контрбатарейна боротьба. “Можна зробити 100 пострілів за дві години, а можна зробити 100 пострілів за 24 години. Але тут я бачу саме підхід німецький. Якщо механізм повинен працювати вісім годин, а потім добу відстоюватися, то вони так і будуть робити. Вони по іншому не можуть. До речі, я не чув таких обмежень ні на крабі, ні на АС-90, це британська, ні на Цезарі такого немає. Це ментальність самих німців“, – роз’яснює військовий експерт Олег Жданов.

Автоматизація не тільки зменшує склад екіпажу, а й дозволяє здійснювати “залповий” вогонь. Запущені під різним кутом снаряди врезультаті уражають ціль одночасно. І на ворога падає вогневий шквал. Максимальний темп – 9 пострілів на хвилину. Що вжаливо, RCH-155, як і Panzerhaubitze працює із сумісність САУ з далекобійними снарядами «VULCANO» та «EXCALIBUR» з на дальність у 70 та 50 км. Українська армії із ними теж працює. За стандартом НАТО німецька гаубиця стріляє усіма типами снарядів 155-го калібру.

“Так як боєприпаси стандартний, тобто стандартний калібр, стандартна вага, стандартні розміри, він може застосовуватися з будь-якої гармати калібру 155 мм “натівського” зразку. Коли ми очікували Panzerhaubitze-2000, німці казали, що треба перепрошити бортовий комп’ютер під боєприпаси інших країн. Якщо ми завантажуємо британські боєприпаси калібру 155 мм, таблиця стрільби своя. Якщо завантажуємо німецький – там таблиця своя. Різні порохи, різна балістика польоту снарядів. Різна дальність стрільби, різна точність стрільби. Але снаряд один і той же“, – додає Олег Жданов.

На початку цього року радник німецького концерну Krauss-Maffei Wegmann заявив, що виробництво RCH-155 для України вже стартували. І ми по факту Україна буде першими власниками. Хоча й Бундесвер також замовив ці гаубиці. Втім в Україну поступить перша партія, яка потрапить у регулярні війська.

Всього Україна замовила 18 RCH-155. І приблизні терміни вробництва такої кількості САУ – до 2025-го року. Перші з них Україна почне отримувати вже з наступного року. Контракт передбачає і навчання екіпажів.

Андрій Стельмах