Як змінювалася українська військова форма: від «совка» до пікселя, йшлося у сюжеті КИЇВ24.
Генерали у «кашкетах-аеродромах», а солдати в «дубку» і «голубих беретах» – саме такий вигляд українська армія мала на параді у 2014 році.
Відтоді й почалася реформація зовнішнього вигляду українського вояка. Група розробників на чолі із Костянтином Лесником створили сучасну літню військову форму, іншого відтінку і з новим візерунком.
До 2014-го року армія ЗСУ вдягалася в «дубок» – 3-колірний військовий камуфляж, розроблений для Збройних сил СРСР ще у 1984 році.
За останні 9 років українська армія двічі змінила форму. З 2014-го до 2016-го наші бійці носили однострої з плащової тканини, яку прозвали «гелетейка» за прізвищем тодішнього міністра оборони України Валерія Гелетея, оскільки саме за нього бійці отримали нове екіпірування.
Військові нарікали, що форма з неякісного матеріалу загоряється й плавиться. Найновішу форму «піксельку» створили в травні 2017 року вже за новими технологіями. Це 5-кольоровий цифровий деформаційний військовий камуфляж. Якщо «дубок» призначався для лісу, сучасний «піксель» більше підходить для бойових дій в місті.
Кашкети-аеродроми – ще одна радянщина. Їх зберігали як частину образу українського військового до початку російсько-української війни 2014 року. Кашкет з козирком до радянських часів з 1907 офіційно був головним убором для всіх військовослужбовців Російської армії. У Росії його носять і донині.
Проте 1916 український добровольчий легіон січових стрільців створив свою версію кашкета, яка отримала назву мазепинка, оскільки клинчастий розріз її передньої частини нагадував шапку «Магерку», яку носили козаки у 17 столітті за гетьмана Івана Мазепи.
Ось цей головний убір став одним із основних елементів ідентичності українського воїна. В мазепинки вбиралися національно-визвольні сили України під час Другої світової війни. У 2015 році каптур представлено як частину нової форми ЗСУ. Так кашкети-аеродроми залишилися у минулому.
«Голубий берет» – також радянська традиція, яка залишалася в українській армії аж до 2017 року. Навіть перші роки війни на Донбасі українські десантники все ще носили берети «кольору неба» та називалися Високомобільні десантні війська. Проте історія цього головного убору досить ганебна. Під час вторгнення радянського війська до Чехословаччини 1968 року, щоб заплутати місцеве населення. радянські десантники отримали блакитні берети. Це дало можливість видати радянських військових за представників Організації Об’єднаних Націй. Цей ниций вчинок радянського керівництва назавжди забруднив «голубий берет» і його історію.
2017 року українські десантники отримали темно-бордові берети кольору марун, як і в більшості їхніх побратимів з інших країн. Сьогодні кольором загальновійськового берету є світло-оливковий, для Повітряних Сил – сіро-синій, для Військово-Морських Сил – темно-синій, для Сил спеціальних операцій – світло-сірий тощо.
Важливим і революційним елементом змін стали погони. Вони існують з 18 століття. Це були захисні елементи від удару шаблею по плечу, на них потім почали ставити знаки розрізнення. Сучасна війна показала, що така ідентифікація робить солдата мішенню, дозволяє противнику здалеку аналізувати і розуміти склад армії, її керованість. Тому ЗСУ, як і армії НАТО, прийшли до нагрудного погона. Він непомітний, розрізнити його можна з відстані одного метра, що робить офіцерів на полі бою не такими вразливими. Нині шеврони й погони для ЗСУ розробляють головний спеціаліст відділу військової символіки Апарату головнокомандувача ЗСУ Олексій Руденко і його відділ. А також відділ військової символіки в Головному управлінні розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ.
Не менш важливим є взуття. Наша армія прийняла у спадок класичний кирзовий чобіт – головний елемент радянської. Після 2014-го йому на заміну прийшли берці, та в них воювати було неможливо, адже взуття виявилося дуже незручне й дубове. Тепер наші військові мають «талани», якими забезпечена армія. Сучасні, зручні, їх видають декілька різновидів на 2-3 сезони.
Великі зміни відбулися і з жіночою військовою формою. За радянських часів частиною жіночих одностроїв була спідниця, а якщо для завдання це геть не годилася, жінки мали форму за чоловічим типом.
Нині в ЗСУ служить понад 60 тисяч жінок, а це більш ніж у НАТО, хоча окремого військового одягу українські захисниці так і не мають. Міноборони спільно з волонтерами
тільки нещодавно презентували зразки літнього польового однострою та спідньої білизни для військовослужбовиць.
Тканина нової жіночої форми не рветься легко, вона вогнетривка, не плавиться, не парить. Цю форму вже рік передають жінкам на передову безкоштовно. Випускають такий новий комплект одягу й для вагітних жінок-військовослужбовиць. У комплект для жінки входить: спідня білизна, термобілизна, літній польовий костюм, тактична сорочка або поло, костюм літній польовий, утеплені куртки, зимові теплі штани, бушлати. Цю форму розробляли з нуля, використовуючи провідний досвід країн НАТО. За основу брали жіночі однострої Сполучених Штатів.
За 30 років форма змінилася, як і суть Збройних Сил України. Паради з кашкетами-аеродромами у минулому. Сучасна екіпірування поєднує традиції, практичність, стиль і бойовий досвід.
