Куди зникають російські генерали та хто з них “прославився” найбільше, йшлося у сюжеті КИЇВ24.
Минулого року українці дізналися про існування такого собі Сєргєя Суровікіна, тоді ще командувача Повітряно-космічними силами Росії. Він “прославився” килимовими бомбардуваннями мирних міст у Сирії, за що отримав прізвисько “генерал Армагеддон”. У жовтні торік Путін призначив Суровікіна командувати окупаційними військами в Україні, створивши цю посаду спеціально для нього.
Суровікін запам’ятався здачею Херсона та бомбардуваннями енергетичної інфраструктури України. Його також називали союзником Євгєнія Пріґожина і затримали після заколоту “вагнерівців”. ЗМІ писали, що генерала ув’язнили і навіть доправили у СІЗО. За версією журналістів, Суровікін допомагав “кухарю Путіна” координувати дії.
«Претензіями до Суровікіна намагалися пояснити начебто його дотичність до Пріґожина. Але і Пріґожин, і Суровікін — це люди не самостійні. За ними стояли відповідно Кірієнко, один із керівників апарату президента РФ, і відповідно сім’я Ковальчуків, це фактично фінансовий гаманець самого російського диктатора», – каже військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
Генерал-полковник Міхаіл Мізінцев під час боїв за Маріуполь обіймав посаду заступника командування Південного військового округу. Після захоплення українського міста, яке коштувало росіянам величезних жертв, Мізінцева підвищили до заступника міністра Оборони Шойгу. Проте протримався він недовго – у квітні цьогоріч його звільнили. Сталося це на тлі скандалів щодо забезпечення бойовиків “Вагнера” боєприпасами.
Вже у травні стало відомо, що Мізінцев перейшов працювати до ПВК Пріґожина, де мав відповідати за забезпечення. В рамках заколоту “вагнерівців”, на думку експертів, Мізінцев мав би стати міністром оборони замість Шойгу. Проте доля розпорядилася інакше. За даними Інституту вивчення війни, Мізинцева, як і “генерала Армагеддона”, затримали відразу ж після провалу Пріґожина і з того часу його ніхто не чув та не бачив. На сьогодні достеменно не відомо, де перебуває Мізінцев та що з ним.
«Його вивели в тінь. Він наразі як опікувався ПВК, так і опікується. Мізенцев – це улюблений генерал Путіна», – вважає експерт Дмитро Снєгирьов.
Ще одним бунтівним генералом виявився командувач Повітряно-десантних військ Міхаіл Тєплінскій. Він публічно розкритикував вище військове керівництво у приховуванні втрат серед російських десантників. У святковому відеозверненні до “дня ВДВ”, яке транслював офіційний телеканал російського Міноборони, він озвучив нібито реальну кількість втрат. Телеканал швидко видалив відеозвернення Тєплінського, а сам генерал на тривалий час зник з інформаційного простору. Ймовірно, через цензуру з боку Міноборони. Пізніше ходили чутки, що Тєплінського арештували через його зв’язки з “вагнерівцями”. А наприкінці вересня один з російських “воєнкорів” повідомив про звільнення Тєплінського. Але наразі ця інформація не була офіційно ані спростована, ані підтверджена.
«Мстивість Путіна не має меж. Йому ще згадають його висловлювання. Пріґожину згадали, і цьому згадають», – каже Віктор Ягун, генерал-майор запасу Служби безпеки України.
«Найяскравішою зіркою», яка згасла під час війни, безперечно став ватажок “вагнерівців” Євгєній Пріґожин, який пройшов шлях від “кухаря” до ворога Путіна. Він став “новатором” цієї війни, почавши вербувати до “Вагнера” ув’язнених з російських в’язниць та використовуючи їх як “гарматне м’ясо” на фронті. Прігожин боровся за владу з Шойгу та Герасімовим, постійно критикуючи їхню стратегію ведення війни, поразки на фронті, а також звинувачував у боротьбі проти ПВК “Вагнера”. Він створив власну потужну армію всередині Росії, в надії, що вона принесе йому більше влади. Проте все пішло не за його планом.
У червні цього року Прігожин підняв бунт проти Міноборони та Генштабу у відповідь на нібито удар російської армії по тиловому табору “вагнерівців”. В результаті більша частина бойовиків перейшла в підпорядкування Шойгу, разом з усім озброєнням та технікою, а за свою витівку Прігожин поплатився життям. Ввечері 23 серпня у Тверській області Росії впав приватний літак, на якому перебував Прігожин разом з найвищим керівництвом ПВК “Вагнера”. Всі, хто були на борту, загинули. Так, Прігожин став першим російським “полководцем”, якого не просто усунули від керма, а ліквідували. До того ж публічно.
«Проведення кадрових чисток в російській армії пов’язане з намаганнями російських спецслужб і особисто російського диктора Путіна вирішити питання мінімізації можливих ризиків щодо військового заколоту з боку відповідно російських генералів. Які б могли створити реальну опозицію його режимові. Варто говорити про те, що так званий Прігожинський заколот був використаний Путіним якраз для проведення кадрових чисток в середовищі російського генералітету», – наголошує військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
Водночас, попри часті звільнення, переведення та втрати, генералів в російському офіцерському корпусі все ще достатньо. А якщо й почнеться дефіцит, поповнювати втрати будуть через підвищення офіцерів з нижчими званнями.
