Євген став до лав 112-ї бригади ТрО, і почав згадувати навички, здобуті під час проходження строкової служби. За кілька місяців він вже був заступником командира взводу. А далі – запеклі бої на Донбасі та перші втрати. Історія військовослужбовця Євгена Борисенка з позивним “Шаман” – у матеріалі КИЇВ24.
Лейтенант Євген Борисенко, командир механізованого взводу механізованої роти 128 батальйону 112 бригади ТрО до повномасштабного вторгнення доводилося брати зброю в руки. З 2002-го по 2004 рік чоловік служив в армії. Навчання проходив у “Десні”, потім служив у Командуванні Сухопутних військ Збройних Сил України. У цивільному житті працював у меблевій фірмі. Але 24 лютого 2022 року без жодних вагань пішов до військомату.
“Залишитися вдома не міг. Я родом з Чернівської області. І в перший же день, мені мама скинула відео, як російські танки роз’їжджають вже на території України. І варіантів у мене не було. Залишитись чекати, поки прийдуть до мене додому і скажуть, збирайся зараз на Польщу підем разом? Варіантів небагато. Я зразу став заступником командира взводу, був молодшим сержантом. У свій перший вихід я був т.в.о. Це у нас був вихід у Харківську область, Куп’янський напрямок. Ми боронили Старий Салтів. А потім був другий вихід. Це вже був Бахмут, Іванівське. Там я отримав молодшого лейтенанта. Перше офіцерське звання, – пригадує Євген. – Багато чого демотивує хлопців. Але ніхто назад не йде, всі служать, всі воюють. Все добре. Якщо ти не хочеш іти воювати проти Європи в складі Росії, то треба вчитися. Ти не йдеш одразу штурмувати, ти спершу проходиш навчання, і це можна робити поки ти ще не мобілізувався. Всі будемо воювати, але на якій стороні і за кого“.
На Донеччині було найважче, каже “Шаман”. Одного дня при відбитті позицій наші військові вбили 11 окупантів. Там Євген втратив свого друга, командира взводу. “Мені дуже не вистачає його. Тимур загинув в той день. Він був медиком нашої роти. Діма Пасохін загинув у той день. Той день перевернув все, тому що ми зранку багато забаранили орків, а ввечері ми зрозуміли, що це все повернулося нам“, – розказує Євген “Шаман” Борисенко.
Відтоді “Шаман” каже, що намагається не прив’язуватися до побратимів, лише разом виконувати необхідні завдання, щоб не відчувати знову той біль.
“Я привів друга, кума, свата – всіх своїх привів. І ми дуже згурутвались сім’ями. І це все іноді заважало приймати рішення. В армії, якщо ти – командир, у тебе повинна бути холодна голова. Тому що іноді, коли ти думаєш емоціями, ти можеш зашкодити”, – зазначає військовий.
Натомість, “Шаман” намагається передати новобранцям якомога більше своїх знань. Каже, що підготовка особового складу надзвичайно важлива. Треба тренуватися, постійно засвоювати нові знання, які врятують життя на полі бою.
“До мене приходять нові бійці. Поки вони не здадуть мені норматив, не розкажуть як користуватися рацією, як користуватися автоматом, як такмет пройти, я їх нікуди не відправлю. Потім він може піти кудись там в окоп, і то не в окоп, а вести спочатку зі мною зміну, а потім вже з кимось більш досвідченим заходити туди. І все, кожен повинен вибрати для себе, вибір зробити“, – каже Євген.
Також “Шаман” закликає й цивільних засвоювати базу з військової підготовки, проходити курси або звертатися до діючих військових за допомогою: “Ми даємо шанс тим, які зараз ще не мобілізовані, не в війську, навчитися цього всього. Прийди до нас. Скажи, хлопці, поки на ротації, хочу навчитись розбирати кулемет, автомат, пістолет, гвинтівку. Ми все це можемо допомогти.
Хоча зараз “Шаман” кожне звільнення використовує для того, аби провести час з родиною, бо розуміє, як жінкам важко бути вдома самим. Нагальні обов’язки, які стоять перед “Шаманом” як командиром, не заважають думати про майбутнє. Тож, після перемоги планує повернутися на колишню роботу: “Я хочу повернутися на свою улюблену роботу. Це для мене другий дім. Мені цікаво було, йшов кожен день на роботу я знав, то в Одесу кудись поїду, то ще кудись. Колектив в офісі у нас – це переважно жінки. Всі як одна велика сім’я“, – резюмує Євген “Шаман” Борисенко.
Анастасія Халецька
